Коли подруга сказала, що виходить заміж за розлученого чоловіка старшого за неї на 19 років, я була в шоці. З гарячки сказала:

«Навіщо тобі старий дід?».

Вона дуже образилася, відповіла, що я просто його не знаю, він не виглядає на свій вік, та й любить вона його. Але я не могла зрозуміти, що у двадцятишестирічної дівчини може бути спільного з чоловіком, котрий майже ровесник її батька!

Весілля у них не було, тож побачилася я з подругою, коли в неї вже з’явилася дочка. Мене вона взяла хрещеною дитині.

Я побачила не щасливого батька, а втомленого чоловіка, який міг би зійти за дідуся дівчинці, а не тата. Подруга теж не виглядала щасливою, була втомленою та дратівливою.

Пізніше я дізналася причину цього. Виявилося, що чоловік розповідав, що має квартиру, посаду, гроші.

На той момент він позивався з колишньою дружиною, подрузі казав, що за половину заміського будинку. Насправді ж, у них була лише однокімнатна квартира, де залишилася колишня дружина з донькою.

Він же намагався отримати гроші за свою частину, жити не було де. У результаті, його колишній дружині присудили мінімальні виплати, які розтягнуться на довгий термін.

А працює він звичайним водієм. Зарплати не вистачає, квартиру винаймають.

Мені шкода подругу. Вона й сама вже жаліється, каже, що вже збиралася розлучатися, як дізналася, що чекає дитину.

Вирішила, що краще дитині рости у повній родині. Ось так вони тепер й живуть.

КІНЕЦЬ.