Ми з чоловіком присвятили все своє життя єдиному синові Стасику, тож були раді, коли він представив нам свою наречену – Настю. Їхнє весілля було радісним святом.

У нас склалися добрі стосунки з батьками Насті. Спочатку ми домовилися, що молода пара житиме з нами, бо в сім’ї Насті були інші діти, яким теж треба було десь жити.

Я завжди намагався підтримувати мир та забезпечувати комфорт кожного члена нашої родини.

Народження онуки, Аліни, принесло нам величезну радість, і ми цінували кожну мить, проведену з нею.

Однак, коли Аліна підросла, наш син та Настя висловили бажання мати більше простору, що навело нас на думку про те, що вони розглядають можливість взяти іnотеку чи зняти окрему квартиру.

Але натомість Настя прямо запропонувала нам з чоловіком переїхати в наш заміський будинок, щоб наша квартира повністю була в їхньому розпорядженні.

Приголомшені їхньою зухвалістю, ми зрештою погодилися – під їхніми постійними умовляннями, сподіваючись, що це тільки на літо.

Але коли ми спробували повернутись ближче до зими, то дізналися, що мама Насті переїхала до них, щоб допомагати з Аліною, продовживши своє проживання на невизначений термін.

Відчуваючи себе ошуканими, ми вирішили відвоювати своє місце в квартирі, запропонувавши доглядати Аліну, але відстоюючи своє право на будинок.

Така непокора тому, що здавалося маніпулятивним видворенням, стала для нас захистом гідності та поваги у нашій родині.