Мій чоловік важко працює, тому й посту не дотримується. Ось тому в тій маршрутці на нього, мабуть, і дивилися всі скоса. Ну треба ж було мені ті крильця копчені і жирні купити.

Але я ще перед тим попросила свого Ігоря на людях не їсти, ось він і вирішив, що сидячи в маршрутці, це вже “не на людях”. Я вам чесно скажу, я досі відійти від його прицмокувань не можу. Ну як цю людину можна виправити?

Знаєте в мене чоловік завжди в “одному місці” мав думку інших. Ігор ніколи не заважав на те, що прийнято в етикеті або ще щось.

Я із своїм майбутнім чоловіком не вчилася разом, але для мене стало справжнім подивом, коли я побачила його фото за 9 клас. У випускному альбомі він був в спортивному костюмі і виглядав, як якийсь “сумнівний тип” з району.

Я намагалася на це просто не звертати уваги, але іноді робила зауваження стосовно поведінки чоловіка. В Ігоря мами не було, думаю саме через її відсутність він і не навчився всіх загальноприйнятих правил та норм.

А батько чоловіка, окрім нього мав ще двох дочок, тож займався не вихованням, а тим, як заробити гроші.

Спочатку я навіть була для чоловіка мамою, адже вчила як правильно речі складати, як правильно прасувати штани, або як приготувати найлегші страви для себе.

Тоді я відчувала себе справжнім рятувальником, який наставляє людину на правильний шлях. Згодом ж я замучилась від того, що Ігор без моєї вказівки нічого нормально зробити не може, все як щось сам робить, то виходить не як в людей.

Тоді я прийняла рішення, що більше не буду звертати на нього увагу. Іноді я навіть намагалася зробити вигляд, що не знаю свого чоловіка.

Так сталося і того разу, але такого сорому я давно не відчувала. Напевно на це наклався піст, а ще осуд із сторони інших людей.

Це сталося вчора, коли ми їхали від гостей, але відійти я досі не можу. Мій чоловік завжди не заважав на якість правила і норми, але такого я не очікувала. Ігор важко працює, тож посту не дотримується, а цього дня по дорозі додому ми купили копчені малесенькі крильця, вони були більш схожі на снеки.

Назад ми довго чекали автобус, я казала чоловіку не їсти ті крильця на людях, а за автобус не згадала. Ми сіли паралельно один від одного, скоро нас заступили люди, бо не було місця, багато людей стояло, а в автобусі було жарко.

За трішки я почула, що люди щось сміються, шепочуться. Дивлюся, а мій чоловік витягнув з кулька ті жирні крильця і почав об’їдати з них м’ясо.

В якийсь момент м’яса на крилах не залишилося тож Ігор по другому колу почав обцмакувати кісточки.

Люди з боку, щось говорили, сміялися, деякі точно не соромлячись обговорювали чоловіка, а йому хоч би що. Та я з боку мало крізь землю не провалилася.

Ну як доросла людина може себе так поводити? Чи є шанс перевищувати чоловіка? Що ви мені порадите?

Джерело