Ваню у моїй родині прийняли як рідного. Мама із задоволенням пригощала майбутнього зятя варениками, батько щось бубонів про рибалку і вмовляв мого нареченого наступними ж вихідними поїхати з ним у такі місця, що «просто закачаєшся».

Сестра Оленка, вічний скептик і песиміст, то взагалі очей не зводила з хлопця. Потім сказала, що ніколи не зустрічала такого цікавого та розумного хлопця.

— І де ти тільки таких самородків знаходиш, — задумливо сказала сестра.

Я засміялася і відповіла, що, як і наш татко, знаю рибні місця. Півроку тому ми з Ванею почали готуватися до весілля. Доглянули мені сукню, йому костюм.

Знайшли та домовилися з фотографом. Внесли заставу за ресторан та запросили музикантів. А потім я отримала повідомлення на мобільний, як дешевий детектив.

“Твій наречений зраджує тобі з твоєю сестрою” – надіслав незнайомий мені номер. Ще знущально порадив приїхати з роботи раніше, щоб застати голубків разом.

Влаштовувати сцени, скандалити і тим більше лізти у бійку із сестрою я не стала. Мовчки зібрала речі, пішла до себе.

Наступного дня пішли дзвінки від родичів. Мама голосила і плакала, казала, що я сама винна.

Як, мовляв, я так не помічала, що Оленка на мого Ваню поклала око.

– Не встежила за хлопцем. Таке золото в сейфі треба тримати. А ти все по відрядженнях вешталася. Ось його і забрали.

Те, що нареченого повела моя власна сестра, мама скромно замовкла. Поступово з’ясувалося, що про роман, який Ваня закрутив із Оленкою, знали всі. Все, окрім мене.

Одна я нічого не помічала і вірила обранцю, як якась ідіотка. Про весілля, зрозуміло, не могло бути й мови. Тим часом наречений обривав мені телефон і писав сотні повідомлень.

Мовляв, нам треба порозумітися. Я зібрала всю свою волю до кулака і прийшла на зустріч. Чесно кажучи, до останнього сподівалася, коханий скаже, що його інтрижка була помилкою, що він, як і раніше, мене любить.

Але ні. Ваня почав розповідати, що з першої хвилини накинув оком на сестру. Мовляв, аж півроку він мучився, як порядна людина.

А те, що зі мною одразу не порвав, то це він, як порядна людина, не міг порушити дане мені слово. Коли хлопець уп’яте сказав, що в нього з мораллю все гаразд, я не витримала і сказала, щоб він забув це слово і ніколи його вголос не вимовляв.

— Ти зустрічався з нами обома півроку, про яку порядність може йтися? – накинулася я на колишнього нареченого.

А він мені на блакитному оці відповідає, що так, бо зі мною він підтримував стосунки через силу. Тільки заради тебе, додав ще.

Ні, який молодець, тільки подивіться на нього. Далі все було, як у тумані. Я пішла з головою в роботу, і тільки це врятувало мене від глибокої депресії.

А моя сестричка та вся наша родина, як ні в чому не бувало, продовжили готуватися до весілля. Тільки не зі мною. Оленка навіть сукню вирішила залишити ту, яку я обрала. Добре, що у нас розмір однаковий.

Останньою краплею став її дзвінок із проханням надіслати чек про внесення частини плати за ресторан.

— А що такого, ти вже внесла аванс за бенкет. Там, між іншим, і гроші Вані є. Він так сказав, — незворушно промовила сестра.

Я так очманіла, що спочатку хвилин п’ять просто мовчала. Думаю, та й сестра, та й колишній наречений. Рідну матір за дві гривні продадуть і оком не моргнуть.

Оленка продовжила:

– Давай не будемо дріб’язковими. Навіщо нам зайві витрати, коли аванс уже внесено. Дай нам чек і живи далі. Ми не турбуватимемо тебе.

Мене раптом така злість охопила, що я аж злякалася. Але потім взяла себе до рук. Так, кажу, я справді внесла аванс за банкет. Але з якого переляку я мушу робити вам такий шикарний подарунок.

Оленка знову заїкнулася про те, що ми з колишнім разом вкладалися в завдаток. Я її перебила. Нічого, мовляв, не знаю, хай він ще доведе, чи були там його гроші чи ні.

Вже прямо їй говорю, ти в мене нареченого відбила, у моїй сукні за нього заміж вийдеш. Може, мені вам ще номер для молодят у найдорожчому готелі зняти, питаю.

Оленка ще щось бурмотіла, обурювалася, але я вже не слухала. Кажу, аванс за банкет я отримаю назад і пораджу ресторану не мати з вами справи. Як хочете, так і крутіться.

Майже одразу мені зателефонувала мама, теж із претензіями про цей нещасний ресторан. Я її навіть слухати не стала. Тільки тут до мене дійшло, що з такими родичками мені точно не по дорозі.

Заблокувала до дідька всю родину. Знати їх не хочу! Подивимося ще, як складеться життя закоханих. Хто один раз зрадив, той ще ліворуч піде, це вже напевно!

КІНЕЦЬ.