Останній раз ми з Ігорем “зачепились” за сніданок. Чоловік хотів пюре з котлетами, а я йому подала звичайнісіньку яєчню. Але все це лише тому, що пообіцяла сину поїхати на роллердром, і не встигала догодити чоловіку.

А коли ми повернулися то половину речей, техніки і одягу не було. Та Ігор не заставив себе довго чекати і повернувся, тільки він не очікував моєї “віддачі”

Я з самого початку стосунків бачила, що Ігор має запальний характер. Але завжди заперечувала, і думала, що зі мною він таким точно не буде. А якщо до весілля ставалися якість “бурі” то намагалася виправдати нареченого, або ж знайти в його поведінці  насправді переживання або любов.

Спочатку ми жили в квартирі з батьками. Тоді чоловік намагався себе стримувати, особливо при моєму батькові, адже в нього не те здоров’я. Тато давно б мав піти на обстеження, але завжди вагався, тож невдовзі після нашого весілля батько відійшов на небо.

Через рік після цього випадку мати так і не могла пережити ту ситуацію і теж пішла вслід за татом.

Це був важкий період мого життя, але я намагалася сильно не переживати, адже в той час носила під серцем сина.

Після цього всього Ігор став більш дратівливіший, чи то поява дитини так вплинула, чи то як батьків не стало, то він почув вседозволеність, не знаю.

Я думала, що як дитина підросте, то стане легше і чоловік спокійнішим буде, та ні. Останні місяці Ігор вирішив кинути палити, тож жити стало ще гірше. Я думала запах від його “звички” це погано, але виявилося є дещо ще гірше.

Тепер чоловік взяв звичку раз на місяць, при “бурі”, поки мене немає вдома, вивозити всі речі і техніку з квартири в село до своїх батьків, а потім причаїтися в очікуванні.

Через якийсь час Ігор починає вимагати розлучення, потім проситься назад. Я вже втомилася від цього. Останній раз пішов через те, що я приготувала яєчню на сніданок замість пюре з котлетами.

Я не стала робити йому пюре, тому що обіцяла встигнути з дитиною на ролики. Ігор з нами не поїхав кататися, зате коли я повернулася з дитиною додому, техніки і речей вже не було. Потім чоловік знову повернувся. Зрозумів, що через сніданок розлучатися немає сенсу, мабуть.

Я намагалася з Ігорем поговорити, думала, що більше цього не буде, але ні, не вийшло…

Мій чоловік взяв собі за звичку вивозити техніку і речі при сварці. Після останнього випадку я думала, що цього більше не повториться. Але сьогодні він вивіз все з гаража, з квартири не встиг вивезти нічого, бо треба було йому терміново на роботу.

Я ж після всього взяла все в свої руки і вивезла все, що він придбав за час спільного проживання і подала на розлучення.

Зараз живу з дитиною одна, чоловік просить пробачення, намагається повернутись до нас, а я настільки втомилася від його вчинків, від ненадійності і непорядності чоловіка, що не знаю, що робити.

Як думаєте, чи краще розлучитися чи все-таки зберегти сім’ю? Які маєте поради для мене бо голова йде обертом?

Джерело