Мама в мене дивовижна людина. Сама назбирала боргів, бо хотілося “жити, а не існувати”, а тепер від мене ж вимагає, щоби я ці борги сплатила.

Моя мама живе одна у трикімнатній квартирі. Комуналка там виходить не маленька, мамина пенсія такого навантаження не потягне. Та навіть коли мама працювала, вона все одно просила у мене грошей, щоби платити комуналку, хоча за документами у мене в цій квартирі немає ні сантиметра власності.

Але мама одна, вона просить допомогти, я допомагала. А як не допомогти, коли вона постійно дзвонить, скаржиться, що у неї майже вся зарплата пішла на ліки, за квартиру нема чим платити.

У мене своя сім’я, ми з чоловіком та дитиною живемо в іпотечній квартирі, варіант жити з мамою навіть не розглядався, бо я дуже добре знаю її характер. Вона своїми причіпками може чайник до кипіння довести, тому я втекла від неї, як тільки з’явилася нагода. Нехай орендована квартира, але мені мізки ніхто не виносить.

Тож живемо ми окремо, платимо іпотеку, а ще я пересилаю мамі гроші, щоб їй було чим платити за комуналку. Так було коли мама працювала, і так продовжилося, коли вона вийшла на пенсію.

А на пенсію вона вийшла одразу ж, як дозволив вік. Вона, здається, лише тиждень зайвий і відпрацювала. А потім сіла вдома насолоджуватися заслуженим відпочинком.

– Я і так все здоров’я на роботі залишила, годі вже, треба і для себе пожити, – заявила мама. Але виявилося, що “жити для себе” – це дороге задоволення.

Пенсії на ці насолоди не вистачає, а я допомагати понад те, що вже робила, просто не маю можливості, і так чоловік на мене косо дивиться. Мама кілька разів спробувала підвести до теми “додати б грошенят, я ж пенсіонерка тепер”, але почула моє чітке “ні”.

Тоді мама і вирішила, що якщо я не хочу по-доброму її спонсорувати, то можна зробити це погано. І вона припинила платити за комуналку. Я їй гроші відправляю, а вона з них нічого на комуналку не кидає, витрачаючи всі гроші на свої потреби. Ось улітку до санаторію їздила.

Мені вона сказала, що путівку їй лікар оформив на лікування, але мені вже тоді це здалося надто казковим, а потім я отримала підтвердження.

– А що такого? Я відкладала, от і вдалося накопичити! – обурилася мама, коли я сказала, що вона може мені більше не брехати.

Ну, коли відкладала, тоді добре. Хоча я слабо уявляла, щоб моя мама на щось примудрилася накопичити, не в її це природі, не вміє вона відкладати гроші, вони їй руки палять.

У мене своїх справ повно, тому мамину поїздку я викинула з голови. Нехай живе як знає. У неї своя голова на плечах є, а я їй не нянька.

Але нещодавно мама дзвонить мені у сльозах, каже, що до неї приходили з компанії, яка за будинок відповідає, пообіцяли світло та воду відключити, якщо вона не сплатить борги за комуналку.

– Вони сказали, що за тиждень подадуть до суду, а там пристави прийдуть і все арештують! – волала в трубку мама.

Я взагалі нічого не зрозуміла. Але спочатку вирішила, що маму намагаються обдурити шахраї, є такі, які на довірливих пенсіонерах наживаються. Поїхала до мами розбиратися, що в неї там сталося. Отут і спливли дуже цікаві подробиці. Виявилося, що то були не шахраї, а справжні працівники ЖКГ.

До мами вони приходять вже не вперше, але до цього вони їй пригрозили судом і відключенням ресурсів, якщо вона не погасить борги, які накопичила.

А боргів назбирала мама багато. Там майже на тридцять тисяч гривень накапало. А це означає, що вона вже давно не платить комуналку, хоча гроші на неї отримує регулярно.

Виникло питання: а куди поділися ті гроші, що я мамі пересилала на конкретні цілі, а саме на оплату комуналки? Мама почала плакати, говорити, що зараз про це говорити немає сенсу, треба думати, що з боргами робити. Для мене ж це було дуже важливе питання.

– Я хотіла жити, а не існувати! А на ті жалюгідні пенсійні копійки, які я отримую, можна лише існувати! – плакала мама.

Пожила? Чудово. Тепер нехай думає, як борги віддаватиме, бо в мене такої суми немає і взяти її нема де. Та і допомагати щось зовсім не хочеться.

Сказала, що я на її місці спробувала б продати квартиру, але з такими боргами це зробити буде проблематично, хоч і можливо. Звичайно, їй цей варіант не сподобався, але мені начхати, іншого виходу в мене для неї немає.

КІНЕЦЬ.