“Запросив син з невісткою мене та дружину до себе за місто на вихідні. Ми так зраділи, думали відпочинемо трохи від міста, якого шашлику з‘їмо.

Однак такого «гостинного прийому» ми аж ніяк не очікували!

Нарешті вже весна, прийшло тепло. Якось зателефонував до мене син Михайло із запрошенням.

⁃ А приїжджай тату з мамою до нас в суботу. Проведемо гарно час разом на свіжому повітрі. — запропонував він.

Я з радістю погодився, адже давненько ми з дружиною не навідувались до онуків та дітей. Все якось не було часу. В місті зовсім інший темп аніж в селі.

Купили ми усіляких смаколиків до шашлику: пиво, морозиво, також фруктів трохи. Та й поїхали до сина. Проте як зустрів він нас з невісткою, дуже розчарувало…

На столі в альтанці були розкладені суші. Суші!! Як це взагалі розуміти?

Син хотів цим нас нагодувати, але я ледь не почав скандалити, адже що це за неповага? Я ніколи цього шлаку не їв і їсти не буду, бо це не є нормальна їжа!

Не розумію, як вони так могли не зустріти нас смачнезним шашликом? Чесно, в мене з дружиною навіть зникло бажання ще коли-небудь приїжджати до дітей. Бо там нас напевно не чекають.

Хай самі їдять свої суші!

А як вважає те? Хіба це повага пригощати батьків тим, що вони не їдять?”

Ця розповідь заснована на правдивій історії, якою поділився наш читач. Будь-яка схожість з реальними назвами чи місцями є випадковістю. Усі фото в статті є ілюстративними.

КІНЕЦЬ.