Віра Гаврилівна не прийняла мене, як невістку, через те, що в мене є син від попереднього шлюбу.

І її не цікавить, що свого чоловіка я раптово втратила, як тільки народився наш синочок.

А через десять днів ця жінка буде святкувати свій день народження. Вадим вирішив намалювати в честь свята їй малюнок.

А я просто боюсь її реакції. Нещодавно я запросила свекруху на “чай”, але і він не допомогла нас зблизити. “Тобі тільки майно мого Сергійка потрібне!”

Два роки тому я вийшла заміж за Сергія. Разом ми виховуємо мого сина від першого шлюбу. Сергій чудовий тато. Єдина проблема в нашому житті – свекруха, яка, незважаючи на благання і щастя сина, не прийняла його сім’ю.

Через десять днів в моєї свекрухи день народження. Син малює картину для бабусі. Від тієї дитячої чесності хочеться плакати. Він любить її, хоча вона не любить його. Вадимчику шість років, тому, на щастя, він ще не так сильно розуміє ситуацію.

Коли Сергій привів мене на знайомство зі своїми батьками, вони були щасливі, поки не дізналися, що в мене є син від попереднього шлюбу. Їм було абсолютно байдуже, що я овдовіла і просто в одну мить втратила чоловіка одразу після появи на світ нашого сина. Кілька років я була одна, а з Сергієм все якось так закрутилося швидко.

Ми зустрічалися менше року, і він попросив мене вийти за нього заміж. Я щиро кохаю Сергія, ми плануємо через деякий час мати спільну дитину. Єдине, що затьмарює наші стосунки – мама Сергія, Віра Гаврилівна.

Тато мого чоловіка прийняв нас і любить мого сина, як свого рідного онука. Коли ми бачимося, він грає з Вадимом і завжди має чим його порадувати.

З іншого боку, моя свекруха, яка з самого початку була проти мене і ігнорує мого сина. Я впевнена, що батько Сергія готує різного роду подаруночки для свого онука і на свята і на день народження. Не раз бувало, що коли ми святкували день народження сина, чи іменини, свекруха раптово занедужала. Вона навіть не дзвонить. Вона просто не приходить, а свекор просить за неї вибачення.

Я набралася сміливості і запросила свекруху на чай. Я хотіла поговорити з нею та запевнити її у своїх почуттях до Сергія та планах на спільну дитину. Я вірила, що ця інформація розтопить лід і змінить ставлення свекрухи до нас з сином.

Я зрозуміла, що наша зустріч, швидке весілля, мій син, мабуть, занадто багато для моєї свекрухи.

На жаль, незабаром я дізналася, що мати Сергія мене не любить і через це ігнорує і мого сина.

“Оксано, ти думаєш я нічого не знаю?”, – почала свекруха після мого монологу.

“Я дуже добре розумію, що ти з Сергієм виключно через його майно. Сергій осліплений твоєю красою і просто не помічає цього”, –  продовжувала Віра Гаврилівна. “Я ж відкрию йому очі, не хвилюйся”

Далі вона повідомила, що подбає про те, щоб будинок, який збудував Сергій належав тільки йому. Вона не змінить свого ставлення до мого сина і буде чекати, поки на світ з’явиться рідний її онук чи онучка, яких вона, звичайно, буде любити всім серцем і душею.

Я чемно намагалася випросити у свекрухи хоча б нейтральний підхід до сина. Я хотіла переконатися, що в майбутньому свекруха не буде робити різниці, наприклад, в подарунках між дітьми. Але це марна справа.

Завершила нашу зустріч свекруха словами. “Так, ти хороша і симпатична жіночка, тому мій син на тобі і одружився, але своєї думки про тебе я не зміню. Не забувай це. Тобі просто зі мною не пощастило”, – Віра Гаврилівна встала і пішла додому.

Я зробила усе можливе, щоб зблизитися зі свекрухою. Я запевнила її в любові її онука і в своїй любові до їхньої сім’ї та Сергія. Це не спрацювало.

Мене хвилює майбутнє, але я не дозволю цій жінці зруйнувати нашу сім’ю. Цього не дозволить навіть Сергій, який соромиться поведінки своєї матері і намагається піклуватися про нас, як тільки може.

Незважаючи на дивний характер Віри Гаврилівни, я дякую Всевишньому, що одного дня звів мене з Сергієм. А свекруха це таке… мені ж з нею не жити…

Чи не так?

Джерело