– Ти, синку, якщо надумав, зупиняти тебе не стану. Твоє життя – тобі і вирішувати. Але знай, Настя з дитиною залишається тут, а з дому йдеш ти.

Син явно не очікував такого повороту, бо аж присів від почутого. Вадим був впевнений, що в цій ситуації я підтримаю саме його, а невістку, з якою у мене не складалися стосунки з самого початку.

Так, я до Насті ставилася, скажемо так, не дуже добре, бо вважала, що вона не пара нашому сину.

Але Вадим нас не послухав, одружився з нею і привів нам невістку додому.

Я вже добре на неї придивилася, і зрозуміла, що дівчина вона хороша, а те, що бідна – не біда, зате ми багаті, так що нам усім вистачить.

Жили молодята добре, невдовзі у них народилася донечка. Я дуже тішилася за них, думала, що хоч син зазнає щастя в сімейному житті, а він таке вчудив, що хоч стій, хоч падай – знайшов собі іншу.

Прийшов Вадим додому, зібрав нас на нараду, і оголосив, що буде з Настею розлучатися, бо полюбив іншу.

Насті він дав місяць на пошук нового житла, бо відразу попередив, що житиме з новою дружиною в нашому будинку.

Тут я вже не витримала, і запитала його, чи він нічого не плутає?

– Синку, нагадай, а хто власник будинку? – питаю.

– Ти, – спокійно відповів Вадим.

– От і добре, значить, і мені вирішувати, кому тут залишатися, а кому звідси йти. Тому Настя з дитиною залишається, а тобі я даю місяць, щоб ти знайшов собі нове житло, – заявила я йому.

– Мамо, скажи, що ти жартуєш. Я – твій син, а вона тобі ніхто, – став проситися Вадим.

– Вона може і ніхто, але внучка моя по знімних квартирах скитатися не буде, бо у її батька нове кохання! Так що, вирішив іти з сім’ї – іди, але на мою підтримку не розраховуй.

Син був дуже засмучений моїм рішенням, бо такого він точно не очікував. Він же звик до того, що як він хоче, так і буде, ми ж з чоловіком йому у всьому потакали.

Мій чоловік все життя провів на заробітках, він і досі за кордоном, а додому приїжджає дуже рідко, так що сина я практично ростила сама, тому і дозволяла йому більше, ніж треба.

Коли я зрозуміла, що у мого чоловіка за кордоном є інша сім’я, я вирішила діяти хитро. Наполягла на тому, щоб чоловік все наше майно переписав на мене.

Він настільки почувався винуватим, що зробив все так, як я хотіла, навіть машину мені нову купив. За 30 років нашого шлюбу, він так мені і не зізнався, що живе на дві сім’ї.

Мені прикро, що син вирішив повторити долю свого батька, тому я в цій ситуації стала на сторону невістки. А хто її захистить?

Я сказала сину, нехай збирає валізи і йде куди хоче, але перед тим нехай добре подумає. Бо наламати дров легко, важко потім все розгребсти.

Син образився на мене і не спілкується зі мною. Настя дуже сумує, їй незручно, що вона залишилася в практично чужому домі, але йти їй нема куди, тому поки-що нехай живе зі мною, а там побачим.

Я думаю, що я все правильно зробила. А яка ваша думка? Кого треба було залишити вдома – сина чи невістку?

Джерело