Після важкого розлучення я повернулася в село, щоб відновитися і придумати, що робити далі. Та я навіть не уявляла, який крутий поворот долі на мене чекає.

Мені 35 років, і саме на мій ювілей, коли я чекала від коханого чоловіка подарунків, він зробив мені такий сюрприз, який я ніколи не забуду.

З Павлом ми прожили 12 років. Я завжди була впевнена, що у нас все добре. Жили ми заможно, мали свою трикімнатну, сучасно обставлену квартиру, машину, їздили щороку кудись відпочивати.

Все це було не лише за гроші Павла. Я теж працювала, і теж дуже навіть непогано заробляла.

Чоловіка свого я дуже любила, дорожила нашими стосунками, пилинки з нього здувала.

Він теж ставився до мене добре, завжди дарував дорогі подарунки. От і цього разу я сподівалася, що на ювілей отримаю якісь діаманти чи якусь брендову річ, як це було завжди.

Але вже за кілька днів до свята я помітила, що у Павла змінився настрій, він став якийсь дратівлий. А напередодні мого ювілею він мені зізнався, що у нього є інша жінка, і він іде до неї, бо у них – справжня любов.

Чоловік не жартував і вже на наступний день, якраз в день мого народження, зібрав валізи і пішов з дому. Квартира і машина була спільно нажитим майном, тому на мене чекав не лише важкий процес розлучення, а й поділ майна.

Мені було дуже погано, і я вирішила поїхати в село до своєї бабусі, там у неї якась особлива аура спокою. Я взяла відпустку на роботі і поїхала. Бабусі я нічого не сказала, не хотіла її засмучувати, але вона сама про все здогадалася, проте не приставала до мене з розпитуванням, а робила мені свій фірмовий ромашковий чай і казала, що все буде добре.

“У хороших людей обов’язково все буде добре” – любила повторювати як мантру бабуся.

Колись я щоліта гостювала у неї, і пам’ятаю, що в мене був друг, Олег, який був на 3 роки молодшим від мене, але коли я приїжджала, то він не відходив від мене ні на крок, і при всіх урочисто обіцяв, що як виросте, то обов’язково одружиться зі мною.

Я лише приїхала, то побачила, що біля бабусиної хати побудований величезний будинок, і коли я запитала – чий він, бабуся відповіла, що це Олег так розкрутився, має власну фірму і є успішним бізнесменом.

А якось на вулиці я йшла з прогулянки, і чую, мене хтось окликнув. Я не відразу впізнала в красивому, статечному молодому чоловікові того маленького хлопчину Олега.

Ми розговорилися, він розповів, що у нього все добре, але він досі не одружився. Я не сказала йому про свої проблеми, та очевидно Олег якось це відчув, бо став щодня приносити мені квіти.

Не знаю, де він їх збирав, але це були такі гарні букети! Він приділяв мені стільки уваги і тепла, що зрештою я зізналася йому, що розлучаюся з чоловіком.

Він так зрадів, що в той же вечір зробив мені пропозицію, і сказав, що як тільки я розлучуся з своїм чоловіком, він зі мною одружиться, тому що чекав лише на мене.

Я повернулася в місто зовсім іншою, і сама вирішила подавати на розлучення. Тільки от у мого чоловіка плани змінилися, і він передумав розлучатися – щось у них там не зрослося з його новою пасією.

Павло просить мене залишитися в сім’ї, обіцяє, що більше такого не повториться.

А в селі на мене чекає Олег, який кохає мене понад життя.

Тепер я стою перед непростим вибором – залишитися з Павлом, чи ризикнути і спробувати нове життя з Олегом?

Джерело