– Ой, які гості! Як я рада, що ви приїхали! Доню моя, Юля, привіт, – Ліда поцілувала дочку. – Катруся, внучко, йди, обійми бабусю! Ой, а хто це з тобою?

У під’їзді з валізами стояв якийсь хлопець років тридцяти. Він зніяковіло посміхався.

– Бабуся, це Сашко, знайомся, мій коханий чоловік, – Катя притулилася до молодого чоловіка.

– Дуже приємно, – Ліда теж посміхнулася і схвально кивнула, дивлячись на Сашка. Ну і що, що цей чоловік явно старший за її 19-річну внучку, головне – кохання. Між іншим, чоловік Ліди теж був на 12 років старший за неї саму, і нічого – прожили багато років душа в душу.

– Ой, що ж ми стоїмо у під’їзді, стіл вже накритий, прошу заходьте, – запросила гостей Ліда.

Почалася метушня – валізи по кімнатах, гаряче з духовки, дзвін келихів. Усі сміялися, жартували, було весело. Сашко такий цікавий та дотепний чоловік, Ліді він дуже сподобався.

– Ну, дівчатка! Що ж ви приховали, що у нашому жіночій компанії з’явиться такий хлопець? – запитала Ліда. – Що це за такі секрети до останньої хвилини? Я б зачіску зробила красивіше, нафарбувалася б!

– Ви й так чарівні! – зробив їй комплімент Сашко.

– Ні, але все ж таки! Навіщо потрібен був такий сюрприз?

Жінки зам’ялися, щось недоговорювали. Виручив знову Сашко.

– У мене з роботою були складнощі. Начальник досі не відпускав. Про те, що я все-таки їду до вас, ми дізналися останньої хвилини. Але я сам тільки на тиждень або менше, на роботі завал, можуть викликати в будь-який момент. Іван Іванович у нас строгий!

– Сашко, може я випереджаю події, але коли ж весілля? У мене вік, я все ж таки хочу дожити до цього моменту.

– Ну подивимося, – сказав Сашко зніяковіло.

– Мамо, ну не треба таких промов, гаразд? Не тисни на чоловіка, – напівпошепки сказала Юля. – Не такий уже в тебе вік!

Ну і добре, вона не наполягатиме. Гості лягли рано, о восьмій годині вечора, втомилися з дороги. Наступного дня молодята поїхали гуляти містом, а Юля залишилася з матір’ю. На всі питання про Сашка вона відповідала якось ухильно – гарний хлопець, багатий, але не більше.

Увечері повторилася та сама історія – всі лягли о восьмій годині, і лише Ліда сіла дивитися свій серіал перед телевізором. Вона помітила, як Сашко вислизнув із кімнати і тихенько пробрався на кухню. Чула його голос – він нервував і про щось домовився по телефону. Цікавість взяла гору і Ліда почала підслуховувати.

– Олено, ну я ж тобі сказав – ми з Юрком на рибалку вирушили, буквально на пару-трійку днів, мені просто треба відпочити від усього цього, особливо від твого тата, ти вже вибач. Які жінки, ми з ним адвох на човні у наметі, рибки тобі привезу. Ну що ж, мені все лишити? Ну, не сварися, я все зрозумів.

Сашко вимкнув телефон. Він сидів тихо, навіть не рухаючись. Ліда зайшла на кухню. Сашко сидів за столом, сумно дивився у вікно.

– Сашко, ти одружений? – тихо спитала Ліда. Він закивав, не відпускаючи голову.

– Вибачте мені, бабусю Лідо, – попросив він.

– Я зовсім заплутався. Так, я одружений, у мене двоє дітей, яких я люблю, але й вашу онучку теж. У мене свій бізнес і Юлія Андріївна працювала у нашій фірмі, до неї часто приходила Катя, я закохався. Дружину я не люблю, але в мене тесть дуже впливова людина у місті, він може зробити так, що я своїх дітей більше не побачу. Що робити, я не знаю.

Зависла пауза, обидва мовчали, думали.

– Ну зрозуміло, значить ти не одружишся з моєю Катрусею, – порушила мовчання Ліда. – Ти знаєш, у мене є сестра, Оля. Вона все життя віддала одруженій людині – все сподівалася, що його діти підростуть, і він піде від дружини до неї. Їй зараз 56 років – самотня жінка. Ти хочеш такої ж долі моїй Катрусі?

– Ні, не хочу, – похитав головою Сашко і знову замовк.

– Ну так ось – я тебе засуджую і не можу виправдати, але я здогадуюсь, хто в цьому винен. Хоча не про це зараз. Давай я тобі допоможу винести валізу з кімнати, ти зберешся і поїдеш до своєї родини, гаразд? Але тільки дай обіцянку, що ти покінчиш з Катею, чого б тобі це не коштувало. Катя може плакати і просити тебе повернутися, але прояви мужність. Вона молода, переживе, знайде собі згодом доброго чоловіка.

Сашко навіть зрадів і пообіцяв Ліді те, що вона просила. Зібрати валізу в дорогу було неважко.

– Ви найчудовіша жінка, яку я зустрічав, – сказав на прощання Сашко.

– Ой, йди вже, – пожартувала Ліда, махнувши рукою.

– Шкода, що ти не вільний, ти справді став би хорошим чоловіком для моєї внучки. Але щоб я в тобі ще більше не розчарувалася – тримай своє чоловіче слово, Добре?

Ранок був недобрий – Катя плакала і нескінченно набирала номер телефону Сашка, не розуміючи – куди він пішов і чому він не відповідає, а Юля підозріло дивилася на матір.

– Катя, не намагайся, він не відповість, він поїхав до дружини та пообіцяв мені покінчити з тобою! – сказала бабуся внучці. – Повір мені, так буде краще.

– Ах, ось це чиїх рук справа? – обурилася Юля. – Я так і зрозуміла! А ти знаєш, чого мені варто було звести рік тому Катю із Сашком? Він молодий, перспективний, розумний, багатий, та в нашому місті таких не знайти, одні гуляки! Ні, тобі треба влізти та все зруйнувати! Краще б ми втрьох кудись на відпочинок поїхали!

– Я навіть не сумнівалася, що це ти все переграла! – розсердилася Ліда. – Пам’ятаю я, як ти до одруженого Михайла приклеїлася – не зупинила тебе ні його родина ні діти, ти будь-яким способом його отримати хотіла! Добре, що тобі батько тоді всипав!

– І що? Я вийшла заміж за бідного Олексія, народила дочку і розлучилася – це, на твою думку, нормально?

– Але зате ти не зруйнувала чужої родини, не залишила дітей без батька і не зробила дружину Михайла нещасною!

– Ой, мамо, тільки не потрібно твоїх моралі! Не роби із себе правидницю. Ти взяла і зруйнувала Каті щастя. Нікуди б Сашкао не подівся – одружився б з нею як миленький, треба було тільки трохи ще допомогти.

Ліда аж заплакала, шкода, що погано вони її  з чоловіком виховали, Каті б хоч допомогти. Відпустка була зіпсована, жінки не розмовляли одна з одною, а потім дочка та онука поїхали. Сашко дотримався обіцянки – він більше не з’являвся у житті Каті. Через три роки вона вийшла заміж і дуже дякувала бабусі за той переломний момент у її житті: якби не втручання Ліди, Катя не зустріла б такого чудового хлопця як Сергій.