За все життя мені так і не вдалося вийти заміж. Останній чоловік Олег кинув мене з дитиною і майже 14 років ніяк не допомагав. А два місяці тому ми випадково зустрілися. Я вже й майже забула про цю зустріч, якщо б мені не стало сьогодні погано зранку. Після того, як я дізналася, що чекаю дитину, то все-таки вирішила сказати про це Олегу, а він, на диво, дуже зрадів. Тепер не знаю чи погоджуватись на його пропозицію
За ввесь час я так і не була заміжня, хоч як би я не докладала зусиль, та недавно, можливо, в мене появився шанс отримати цей заповітний статус.
Перші відносини в мене були в 19 років, вони закінчилися загалом невдало. Єдине, що залишилося від них хороше, це мій син Сашко.
Руслан, з яким я тоді зустрічалася, був хоч і старшим від мене, але попри все дуже слухав свою матір. Тоді саме вона змусила хлопця покинути мене невдовзі після того, як я сповістила про свій цікавий стан. Я ж втратила майже все, щоб бути з Русланом, але цього все одно не хватало.
Я посварилися з батьками, вони були категорично проти, добре хоч дозволили жити в квартирі батька, але більше вони зі мною не спілкувалися. Єдина, хто мене підтримував, це бабуся з материної лінії, вона і грошима, і увагою допомагала, і з дитиною посидіти могла.
За декілька років я познайомилася з Олегом. Він мені подобався. Чоловік цікавий, темпераментний. Ми жили з ним три роки в громадському шлюбі, від цього зв’язку на світ з’явився син Назар.
Ми з Олегом багато сперечалися, я не хотіла, щоб це чули наші діти. Я намагалася зберегти сім’ю як могла, але Олег в один день просто пішов.
Тоді було дуже важко, а особливо через те, що не стало бабусі. Та вона навіть після цього мені допомогла. Бабця залишила мені квартиру, яку я змогла продати разом з батьківською і купити хорошу двокімнатну.
Цілих чотирнадцять років Олег майже ніяк не появлявся ні в моєму житті, ні в житті сина. Бувало іноді кине тисячу чи дві, що було як капля в морі і зникав.
Якось ми зустрілися в гостях спільного знайомого. “Червоненьке” дісталось “голови”, якось всі образи забулися…
Минуло два місяці, я й вже забула про той випадок, та все було добре, до сьогоднішнього дня. Коли я виходила на роботу то відчула, що почуваю себе погано, саме тому вирішила піти до лікаря і там дізналася правду.
Після того як я дізналася, що чекаю дитину то все-таки вирішила сказати про це Олегу, а він на диво дуже зрадів.
Олег каже, що кинути мене була його найбільша помилка і якщо я дам шанс, то він стане найкращим батьком для дітей, а ще пропонує мені вийти за нього заміж.
За ввесь час я вже втратила до нього сильну довіру, але, можливо, варто йому довіритися ще раз? Як ви вважаєте, що треба зробити в цій ситуації?