Ми познайомилися з хлопцем, почали спілкуватися з ним, і я почала помічати, що він контактує зі своєю колишньою дівчиною. У нього це були перші, довгі та серйозні стосунки.

Ось вона і почала просити його то підвезти, то зустріти. Я, як дівчина благородна, кажу йому, мовляв, користуються тобою, на що чую, що це у нас така дружба, друзі ми.

Пізніше, коли ми ось тільки почали зустрічатися, я бачила, що вони активно переписуються, але одного разу вирішила прочитати, про що вони спілкуються і здивувалася, побачивши, що про мене зливається чи не вся інформація, хто я, яка я, та інше.

Мене це розлютило, я серйозно поговорила з хлопцем, він сказав, що в цьому нічого такого немає. Я попросила припинити спілкування з нею, він неохоче заблокував її.

Періодично, він починає порівнювати мене зі своєю колишньою, мовляв, ти це не так, то не те, та інше. Я спочатку заплющувала на це очі, але коли ми з нею побачилися, я потім довго не могла прийти до тями.

Я плакала ночами, постійно ходила з жахливим настроєм, у мене жахливі проблеми з самооцінкою були й до цього, але потім все посилилося. Я дуже довго відходила, він співав мені дифірамби про своє вічне кохання, а я просто плакала і не розуміла, що я роблю не так.

Пізніше ми перетиналися ще пару разів з цією “особливою”, і все було так само, я приходила до тями, хлопець начебто підтримував мене, але запевняв, що воно саме по собі пройде. Але це не минулося.

Я намагаюся вдавати, що все добре, і я цілком задоволена собою, але іноді у мене починаються дикі істерики, які він рідко, але бачить. Я розумію, що це його провина, що він винен у всьому, тому що з колишніми хлопцями у мене таких проблем не було, мене ніхто не порівнював з кимось, і тим більше мені не казали, що я гірша.

Я просто втомилася і не знаю, що робити. Втекти я від нього не зможу, без нього мені буде гірше, ніж навіть зараз.

І жити так далі я теж не можу, тому що я все частіше думаю про те, що я нікчема. Розумію, що це не нормально.

КІНЕЦЬ.