Незважаючи на дивну звичку Ярослава, ми таки почали зустрічатися, а згодом і відгуляли весілля. В нас чудова сім’я, в якій росте двоє діток.

Просто одного дня Ярослав розказав мені причину його “співу”, я тоді не могла втримати сліз. Що все ж таки він пережив в дитинстві, одному Богу відомо. Та незважаючи ні на що, мій чоловік – найкращий в світі. Він не дивить на “біленьку”, не ходить наліво, він просто починає співати.

Іноді люди думають, що мій чоловік Ярослав, якому тридцять сім років, дивак. Визнаю, що спів у нього незвичний. Але коли я дізналася, навіщо він це робить, сприйняла це по-іншому.

Ярослав мій однокурсник з інституту. Він завжди був розкутим хлопчиком, цікавився багатьма речами, розумним і начитаним. Та незважаючи ні на що, ніхто не хотів йти з ним на іспити. Причиною був його спів. Коли він був у стресі, він просто починав співати.

Це не була конкретна пісня, іноді це була проста пісня. Ми всі були напружені на іспитах, і це ще більше дратувало. Одним словом, Ярослав діяв нам на нерви, і тоді ми воліли його просто уникати.

Під час першого його “прослуховування” я думала, що зійду з розуму. На щастя, все обійшлося добре, і ми могли спокійно піти на прогулянку в центр міста.

“Ярославе, а можна не скромне запитання? Чому ти співаєш?” – запитала я його, коли ми зупинилися біля фонтану. Він виглядав зніяковілим.

“Скажімо так, це допомагає впоратися зі стресом”, – тихо сказав він. Більше я на цьому не зупинялася.

Згодом я ближче познайомилася з Ярославом, і ми стали не тільки друзями, а й закоханою парою. Ми почали жити разом і наші стосунки тривають до сьогодні. Ми одружені і маємо двох спільних дітей.

Я настільки добре знаю Ярослава, що йому, мабуть, нема чим мене здивувати. Він мені навіть розповів секрет співу.

Коли він був маленьким хлопчиком, його батьки не могли впоратися з кризою. Вони сперечалися і навіть перед ним. Він співав, щоб не почути батьків. У пориві “бурі” вони кидалися один в одного такими словами, які мала дитина не повинна була почути.

Коли він пояснив мені це сумним голосом, я не могла втримати в собі сльози. Мені було прикро, що його безрадісне дитинство позначило його на все життя. На щастя, він не так сильно переживає ці стресові та напружені ситуації, тому співає нечасто.

За роки, проведені з Ярославом, я пережила кілька ситуацій, які викликали стрес. Звичайно, мій чоловік співав. Я сприйняла це як нормальне явище, бо знаю, чому він це робить. Але незнайомці дивляться на мого чоловіка скоса.

Наприклад, він був зі мною при появі на світ наших обох дітей. Лікар мене підбадьорював і розповідав, як правильно дихати. І тут Ярослав почав співати. Лікар не розумів, що він робить, лише хитав головою.

Поведінка Ярослава іноді ускладнює наше життя, але якщо він може таким чином вирішувати напружені ситуації, це насправді нормально. Він не дивиться на “біленьку” не ходить наліво, а просто співає…

Ось таке буває у житті. Тому, якщо побачите людину з дивними звичками, це не означає, що він дивак…

Джерело