Галина Петрівна встала рано, зустрінута ласкавим вересневим сонцем.

Сьогодні вона згадувала свого покійного чоловіка Віктора і дуже сумувала за його присутністю.

Прийшовши на могилу Віктора, вона виявила, що зникла лава і стіл.

Засмутившись, вона розрівняла землю, нарікаючи на відсутність речей.

У сльозах жінка зателефонувала до сина, який пообіцяв зробити новий комплект.

Того ж дня, незважаючи на дивну поведінку сусіда Вадима, Галина пішла до нього за медом, але виявила на подвір’ї лаву з могилки Віктора.

Засмучена цією знахідкою, Галина повернулася додому, переповнена емоціями, і молилася, щоб знайти в собі сили не тримати образи.

Після крадіжки Вадима почали переслідувати дивні події, ніби якісь потойбічні сили карали його за провину.

Одного дня дружина Вадима повернула лавку в будинок Галини, попросивши вибачення за скоєне і зрозумівши, що приказка «на чужому нещасті щастя не збудуєш» стосується всіх сфер життя.

А як Ви ставитеся до подібних історій? Чи вірите Ви у надприродне?

КІНЕЦЬ.