Мені 24 роки, у мене є батько, мати та молодші брат із сестрою, їм 15 та 14 років. Мати з батьком давно не живуть, як чоловік із дружиною практично не спілкуються, батько живе в іншому місті і заробляє.

Вдома буває рідко, а коли приїжджає, вони з матір’ю буває, навіть не вітаються. Спілкуються лише з фінансових питань іноді.

Мати знайшла нову роботу і там знайшла собі чоловіка, я вдома буваю рідко, але приїжджаю на місяць стабільно. Ось і цього разу я приїхала додому і вона приїхала з роботи з чоловіком, вони не живуть разом, просто він приходить.

Оскільки через те, що мати з батьком не спілкуються, я теж не хочу ні з ким із них спілкуватися. Після того, як мати знайшла чоловіка при тому, що вони з батьком не розлучені.

Вона нічого не пояснила на рахунок цієї ситуації, і я просто не знаю як поводитися.
У мене і так не було бажання спілкуватися з ними, так ще тепер я не хочу спілкуватися з нею.

Я вважаю це дивним і мені шкода батька (хоч за все життя 23 роки у шлюбі у них було багато сварок батько зраджував, і кохання у них пройшло). Мені все одно шкода його, почуття ніби вона зрадила нашу сім’ю, і я не знаю, як поставляться до цього молодші.

Я не хочу, щоб вони ставилися до батьків так само, як і я, але гарний приклад у спілкуванні з батьками я не можу їм показати. Що мені робити і як поводитися, як налагодити спілкування.

Розмовляти на цю тему з матір’ю не хочу, боюся остаточно переконатися, що нашої родини більше немає. Переймаюся, що взагалі вже ніколи нічого не налагодиться.

КІНЕЦЬ.