Моя тітка нещодавно подзвонила і сказала, що моя мама занедужала дуже. Я багато років не бачила її, і мені було байдуже до цієї новини. Та потім я таки вирішила її провідати. Не знаю, чи вірно зробила
Наші відносини з мамою моєю ніколи не були хорошими та теплими, на жаль. Вона ніколи мене не підтримувала і, правду кажучи, навіть псувала життя. Про дитинство у мене склалося лише одне враження – мати мене не дуже любила ще й тому, що нас залишив батько.
Їй завжди здавалося, що причина всіх наших неприємностей криється чомусь саме в мені. А тому я завжди це на собі відчувала.
Звісно, будучи ще малою дитиною, я нічого не могла зробити і навіть до кінця не розуміла, що це не нормально, що у інших мами і люблять, і піклуються, і дарують тепло та радість. Я жила в цьому щодня і я звикла до такого життя. Лише, коли підросла, зрозуміла, що мама робить неправильно.
І як тільки у мене з’явилася нагода поїхати з нашого села – я відразу поїхала. І я не згадувала про свою матір багато років, адже вона з полегшенням жила, коли я поїхала від неї. Ми з мамою навіть не спілкувалися, у мене було своє спокійне та безтурботне життя.
Я нічого не хотіла: мені не потрібні були дискотеки, гуляння, дорогі речі або постійні вечірки. Єдине, що мені було потрібно, це спокійне життя, коли мені ніхто не докоряв і не винив мене у всьому.
Так я прожила близько п’ятнадцяти років зі своїм чоловіком і тільки недавно моя тітка повідомила мені, що моя мати занедужала. Вона вже стара, тому все дається їй важко, так само як і самостійний догляд за собою.
І якщо, правду кажучи, спочатку я відреагувала спокійно на цю звістку про маму свою, злегка розсердившись, то через тиждень у мене заговорила моя совість.
Я не знаю чому, адже у мене немає жодної об’єктивної причини, якщо чесно подивитися, допомагати їй, своїй рідній матері, та й вона ніколи мене про це й не просила.
Ми з нею абсолютно чужі люди, як би дивно це не звучало, які ніяк один з одним не пов’язані. Однак моя совість підказує мені, що потрібно їй допомогти, адже вона моя мати, вона мені подарувала цей світ. І це незважаючи на те непросте життя, що я пережила з нею за весь цей час.
Та чи маю я зараз доглядати її, якщо вона мене ніколи не любила і не турбувалася про мене? Чи все ж це мій обов’язок, адже вона моя мати?