Усе, що ми подарували свекрусі, кудись зникло. Повірити в те, що вона все віднесла в ломбард, або продала на блошиному ринку, я не могла. Тому в мене тільки одна підозра – усе, що ми купили мамі чоловіка, забрав її молодший син.

У моєї свекрухи два сини, з старшим, Максимом, я одружена. Живемо ми окремо, бо мої батьки віддали нам свою спадкову квартиру, при чому, вони її відразу на мене і оформили, щоб не було потім різних недомовок. І допомагають мої батьки нам усім, чим можуть – і продукти нам приносять, і одяг купують, і гроші дають. Ми їх про це не просимо, але вони вважають, що це їхній обов’язок.

А от свекруха допомагає лише своєму молодшому сину, Юрію, а нам каже, що ми багаті, і маємо їй допомагати.

У мого чоловіка з його молодшим братом велика різниця у віці, майже 15 років, тож зрозуміло, що молодшу дитину батьки люблять більше, ніж старшу.

До того ж, Максима привчили, що він, як старший, має допомагати своєму брату. Я не маю нічого проти родинної допомоги, але це вже переходить будь-які межі.

Юрію дуже пощастило. Мати душі в ньому не чула, все для нього. І чим він старший ставав, тим більше нахабнів, виявляв свій примхливий характер.

Будь-яке його побажання одразу ж виконувалося. Я була ошелешена тим, що батьки так йому у всьому потурають, бо вважаю, що це найгірший варіант виховання дітей. На мою думку, коли дитині все відразу даєш, у неї зникає бажання самій чогось досягати. Не знаю, може я і помиляюся, але мені видається це якось так.

Коли ми з Максимом одружилися і стали жити окремо, свекруха не соромилася нам нагадувати, що Юрію треба допомагати – то якусь модну річ купити, то щось із техніки придбати, то за навчання його оплатити.

Після закінчення університету Юрій довго шукав роботу, але ніяк не міг знайти. Мати його жаліла, а я розуміла, що він шукає таку роботу, щоб нічого не робити, але щоб багато платили. Оскільки такої роботи немає, то він досі сидить вдома, а забезпечує його свекруха.

Я б в цю справу не втручалася, якби мама мого чоловіка не вимагала б від нас допомоги. Вся техніка, яка є в її квартирі, куплена за наші гроші – холодильник, мікрохвильовка, пральна машина, праска і все інше. Свекруха так і каже, що ми маємо можливість, тому і мусимо допомагати. Подарунки не дешеві, але мама є мама, тому я мовчу.

Нещодавно не стало бабусі мого чоловіка. Після неї залишилася однокімнатна квартира, так свекруха відразу записала її на свого молодшого сина, бо йому потрібніше. Та Юрій такого подарунка не оцінив, бо квартира без ремонту, і жити він там не хоче.

Свекри почали вимагати, щоб ми допомогли зробити ремонт в цій квартирі. Я була проти, але чоловік таємно від мене таки дав мамі ці гроші. Разом вони зробили косметичний ремонт, і Юрій, нарешті, переїхав.

Нещодавно свекруха святкувала свій день народження. Ми купили їй мультиварку за 4 тисячі гривень, яку вона дуже хотіла, і пішли до неї. Щойно зайшовши в її квартиру, я подумала, що її обікрали, бо квартира її була напівпуста, а з техніки залишився один холодильник.

Мій чоловік був дуже здивований. Почав допитуватись, мати й зізналася, що віддала все молодшому сину. Він же переїхав, грошей ні на шо не має, бо роботу постійну так і не знайшов. Харчується незрозуміло чим, всухом’ятку. А вона обійдеться.

Ну так, здоровий хлопець, який не хоче працювати. Чекає коли батьки все піднесуть.

Максим був дуже злий. Він сказав, що все це він купував не для брата. Він дарував їх їй. Якщо ж брат собі хоче щось, то нехай сам йде працювати.

Таким злим Андрій ще не був. Він сів у машину та поїхав за технікою до брата. Свекруха намагалася протестувати, але потім упокорилася.

Дещо з техніки Максим привіз, а деяких речей уже і не було, бо брат продав, щоб було за що жити.

Свекруха була не рада такому вчинку Максима, вона на нас образилася і сказала, що ми зіпсували їй день народження.

Та я вважаю, що ми зробили все правильно. А яка Ваша думка?

Джерело