У літні роки моя мама змушена доглядати онуків-двійнят, яких на неї постійно  лишає моя сестра. А дітям – по шість років! Прошу,  будь ласка, допоможіть порадою. У нашій сім’ї дуже складна ситуація.

Моя старше сестра Олеся шість років тому народила двійню, а з чоловіком розійшлася. Тобто він її залишив разом з дітьми, і більше жодного разу не з’явився.

Тепер вона звинувачує маму в тому, що мама тоді порадила їй народити діток, аби утримати чоловіка. А з того ніц не вийшло все рівно.

І у всьому винна тепер мама, якій вона постійно спихає дітей. Але мама вже жінка похилого віку, не здатна довго залишатися на ногах, і постійно стежити за її дітьми. Та Олеся зовсім не жаліє маму. Хіба це нормально? Що можете порадити у такій ситуації?

Сестра просто насіла на маму, їй зовсім байдуже на мамине здоров’я і на її почуття. Я переживаю за маму, і не хочу, щоб вона злягла, але що робити?

З усього видно, що діти їй не потрібні, вони заважають Олесі влаштовувати особисте життя. А я не можу ніяк на неї вплинути. Ми з чоловіком намагалися з нею по-доброму говорити і все пояснювати, але вона каже і нам, і мамі постійно, що її діти – це мамина ноша.

Сестра навіть одного разу запропонувала нам з чоловіком усиновити її дітей, адже ми бездітна пара. Але ми поки що не готові ставати батьками, а навіть якщо й схочемо у майбутньому – то бажаємо власних рідних діток.

Може бути, що мама свого часу її розпестила, але чому вона так з нею поводиться? Мені шкода маму, і я не знаю як і чим їй допомогти.

Чекатиму на слушні думки й поради, всім дякую!

Джерело