Свою свекруху, Жанну Миколаївну, я називала тільки Жабою. Витріщені очі, блякле волосся, і навіть голос, що нагадує квакання — все це викликало мерзенну асоціацію. А ще Жанна Миколаївна любила зелений колір в одязі.

Пахло в хаті у свекрухи огидно – чи то старістю, чи вогкістю. Болотяний запах вбирався навіть в одяг. Я ненавиділа свекруху, але не могла дати їй відсіч, навіть коли літню жінку міцно заноси

“Ти нарощуєш нігті в салоні? Це ж коштує безліч грошей” – осудливо вигукувала стара дама. Олексій на це тільки посміювався, просив мене не зважати на слова матері. Але потім все ж таки акуратно помітив, що манікюр я могла б робити й сама. Мені було неприємно, але я проковтнула це.

Коли в сім’ї було вирішено замість іпотеки накопичувати кілька років, але купити трикімнатну квартиру без боргів, у нас з Олексієм почалася важка фінансова пора. Свекруха великодушно запропонувала пожити в неї. Я, звичайно, чинила опір, як могла, але здалася під натиском коханого чоловіка. Він майже благав мене:

– Свєта, рідна! Потерпи трохи. Я й сам розумію, що мама стара, складна людина, але давай потерпимо. Зате через два роки у нас буде своя власна простора квартира!

Я неохоче погодилася. Мою однокімнатну дошлюбну квартирку було прийнято рішення здавати, а потім продати, щоб додати до загальної суми.

Почалися лихоліття. У сім’ї працювали обидва. Часом саме я приходила додому пізніше, але Олексій із матір’ю чомусь все одно від мене чекали вечері. Чоловік з усмішкою називав мене “маленькою ледаркою”, коли я валилася з ніг від втоми. Зарплату я при цьому приносила майже таку саму, як він!

– Ви нерозумно витрачаєте гроші! – Якось вигукнула свекруха, розгрібаючи пакети, які принесла я з магазину. Вона виймала звідти фрукти, гарне м’ясо, мій улюблений сир. І продовжила:

– Давайте, діти мої, я вестиму бюджет і робитиму закупівлі! А то, я відчуваю, ви ще довго накопичувати будете. Олексію, дай мені картку. І готуватиму теж я. А то моя невістка, дивлюся, розледащилась.

Я вже хотіла обуритися, але чоловік швидко випередив мене.
– Мамо, це чудова ідея! Ти завжди вміла заощаджувати. У нас зі Свєтою це ніколи не виходило.

Я справді багато працювала. Деколи не було можливості пообідати або навіть випити кави. Приходячи додому, я бачила на столі не ту їжу, до якої звикла. Свекруха сину готувала шматок смаженого чи відвареного м’яса, зрідка рибу. А мені накладався рис, якийсь неприємний жирний суп і хліб.

– Ми, жінки, і на каші потерпимо, так, невістка? – весело вигукувала Жанна Миколаївна. А от невістці було не до усмішок. Мені було тяжко без улюблених фруктів, сиру.

– Ні, ні й, ні, Жанно Миколаївно! Так далі продовжуватися не може. Мені теж потрібне м’ясо, овочі. Вам виділяється достатньо грошей на господарювання. Не треба на мені заощаджувати!

Свекруха підібгала губи та розплакалася. Олексій обійняв матір і попросив за мене вибачення! Потім продовжив їсти – шматок яловичини, який приготувала йому Жанна Миколаївна, був чималим.

Це були важкі два роки для мене, часом просто нестерпні. Часом я навіть думала розлучитися, але в усьому окрім стосунків із матір’ю, Льоша був бездоганним чоловіком. Я кохала його. І скоро нам потрібно було купити квартиру і переїхати нарешті!

І цей час настав! Моя однокімнатна квартира була продана дуже швидко, та ще й за дуже вдалою ціною. Трикімнатне житло в елітному комплексі незабаром було знайдено. Як же я мріяла про цей день! Ми нарешті заселимося в новий будинок!

На саму угоду я не поїхала. Та моя присутність і не потрібна. Адже нерухомість, куплена будь-яким із подружжя, автоматично ставала спільною власністю!

Все пройшло гладко. Незабаром чоловік зателефонував і сказав мені про це. Я була така щаслива! Треба добре відзначити покупку!

Заради такої події я була готова весь вечір усміхатися до Жаби. Це було нескладно, адже й сама Жанна Миколаївна була у чудовому настрої.

– Радієте, що нарешті позбавитеся нас? – весело, зі щирою усмішкою спитала я. Це був жарт, і Жанна Миколаївна зовсім не образилася:

– Ну що ти, Свєта. В мене інша радість! Хіба Льоша тобі не сказав? Це, звичайно, ваша квартира, але документи Льоша оформив на мене!

В очах у мене потемніло. Я гостро відчула цей ненависний болотяний запах. Поглянула на чоловіка, той опустив очі у тарілку і щось пробубнів.

– Ми із сином вирішили, що так буде краще. Та й родина міцніша, коли оформлена квартира на сім’ю чоловіка! Не буде бажання дурість здійснити! – весело додала Жаба.

Я повільно опустилася на стілець і відчула, як холодна невидима рука нещадно стискає моє серце. І що тепер робити…

КІНЕЦЬ.