У мого чоловіка є старший брат Віталій, сім’ю якого моя свекруха приймає явно краще за нашу. Та невістка для неї “дочка”, онука Юля – найулюбленіша і найрідніша.

У нас із матір’ю чоловіка конфлікту ніколи не було. Напевно, просто тому, що вона особливо ніколи не цікавилася нами, приділяючи увагу родині Віталія. Жили ми з чоловіком окремо (спочатку винаймали, потім взяли квартиру в іпотеку).

Коли з’явилися одна за одною дві наші доньки Маша та Олена, бабуся до них особливого інтересу теж не виявляла. Подарунки на основні свята, звісно, дарувала. Кілька разів погодилася посидіти з ними, коли вони були старші, а так, щоб прямо любила і сумувала – такого не було.

Вся любов Галини Сергіївни дісталося доньці Віталія – Юлі. Цю дівчинку свекруха зі школи зустрічала до її чотирнадцятиліття, особисто супроводжувала на всі гуртки, брала з собою на дачу. Моїх дітей на дачі готові були бачити тільки в тому випадку, якщо і ми з чоловіком туди їхали допомагати по господарству.

Чи було мені прикро? Так дуже. Особливо коли мої доньки почали тягнутися до бабусі. На спільних святах ми збиралися разом великою родиною, а свекруха лише з Юлею спілкувалася. Маша та Олена дуже засмучувалися. Вони начебто до неї, а вона п’ятсот причин вигадує, щоб із ними не залишатися.

До чоловіка мого і до мене особисто ставлення теж досить прохолодне. Думаю, тут річ у тому, що старший син заробляв завжди набагато більше і батькам допомагав, поки мій чоловік ще вчився та вставав на ноги.

Зате його сім’ї батьки квартиру подарували, а ми на все самі заробили. Та невістка випиває, один раз заводила роман на стороні – всією родиною переживали, але вона все одно кохана, а я – таке.

Тільки батько чоловіка до нас ставиться тепло, і з дівчатами добре спілкується, але він ніяк не може змінити ситуації.

Нам би й віддалитися, якщо все так, але чоловік дуже переживає за батьків. А їм потрібна постійна допомога, таки вік. Як город – так нам дзвонять, щоб картоплю посадили. Вони мають принцип: треба посадити на всіх, у нас велика родина. І знову: я, чоловік, наші дівчата та батьки. Ту родину навіть не турбують, щоразу вигадуючи нові відмазки. Зазвичай, у старшого сина відрядження, у Юлі навчання, невістка не може.

Пів року тому Галині Сергіївні зробили операцію – суглоб змінювали. Ми з чоловіком її до лікарні відвезли, потім я готувала квартиру до приїзду свекрухи. З роботи бігала її погодувати, підтримати. З боку брата ні невістка, ні онука (Юля вже доросла, двадцять один рік) не прийшли. Тільки дзвонили поспівчувати.

А тут ще й свекор почав здавати. Серце в нього занедужало, лікар порадив не сідати за кермо. Для батька чоловіка це був серйозний удар, він себе без машини взагалі не уявляє!

Ми його заспокоювали, підтримували, щоби не розклеївся. А тут він дзвонить та повідомляє, що їде на дачу. Ми з чоловіком стривожилися, мовляв, як же так, за кермо ж не можна! А він нам радісно:

– А мене Юлька возитиме! Ми домовилися, що я на неї машину переоформлю, а вона мене періодично відвозитиме на дачу!

Ми були шоковані. Тобто як проблеми сімейні розгрібати – це ми, а машину – Юлі? Знову ж таки, чому чоловікові моєму не запропонував переоформлення? Він би теж батька на дачу возив!

Далі більше. Прийшла до нас свекруха на вечір і, між іншим, повідомляє, що свою квартиру вони зі свекром оформили на Юлю.

– Нам недовго лишилося, – плакалася Галина Сергіївна. – Юльці від нас хоч машина та квартира буде.

– А Маші з Оленою що? – не витримав мій чоловік.

– А що, у вас є квартира, які проблема? – здивувалася свекруха.

– Ну, тоді й у Юлі є та, ваша квартира, ще й більша за нашу, чому її в розрахунок не береш? – розсердився чоловік.

– Тим більше ви Віталію її на весілля подарували, а це ми самі купили. Чи не хочете ви з батьком щось, нехай навіть не нам, а своїм онукам залишити?

Тут свекруха почала нас соромити, мовляв, як не соромно, дівчинка починає доросле життя, їй потрібне своє житло.

– І взагалі, я прийшла до вас з іншого приводу. Ми вирішили, що квартиру Юлі ми зараз звільнимо. А самі хочемо переїхати до вас.

Нам вже складно самим із побутом справлятися, ми думали, ви нас додивитеся! – Раптом заявила вона.

Тут ми із чоловіком взагалі рота відкрили. Він почав обережно запитувати, чому саме до нас, а не в сім’ю до старшого сина, коли вже тій онуці квартиру відписують. Але свекруха тільки рукою махнула:

– Ніби ти не знаєш, які вони завжди зайняті! Вони не будуть із нами возитися!

Тут, якщо чесно, я теж не витримала та встряла.

Усе їй висловила. І те, що моя старша донька всього лише на шість років молодша за її кохану Юлю, і не так далекий той день коли вона теж почне доросле життя.

Нагадала, як вона відмовляла дівчаткам у зустрічах, вигадуючи різні відмазки. Як ми батрачили за всіх на дачі, поки родина Віталія десь прохолоджувалась.

Загалом Галина Сергіївна пішла від нас дуже скривджена. Я і їй, і чоловікові прямо сказала, що категорично проти того, щоб свекри у нас жили. Хочуть вони квартиру Юлі залишити – нехай вона за ними й наглядає!

Але чоловік дуже переживає через цю ситуацію. Йому батьків шкода, хоч і від вчинків їх теж образа давить. Дуже боюся, як би він не наполягав на переїзді свекрів до нас.

КІНЕЦЬ.