Я на вихідних їздила на дачу і зустріла сусідку-пенсіонерку там. Ми з тіткою Олесею не бачилися давно, погода була гарна, багато роботи я не планувала, тому після обіду покликала її до себе на чай.

– От щиро тобі кажу, що я синові так і сказала: у мене тільки одна невістка – це Ольга моя! І була, і буде завжди! – почала тітка Олеся. – Інших його тих жінок ноги не буде в моєму будинку. Щоб не смів приводити навіть до мене. Я їх і на поріг не пущу ніколи. нехай знає собі.

Ольга в розлученні з сином тітки Олесі вже років 5. Варто сказати, це розлучення не було їх надто спокійним: чоловік просто пішов до іншої, коли молодшій дитині було кілька місяців від народження.

Перед цим, як годиться, досить тривалий час говорив своїй дружині неправду, вигадував якісь казки. Поки Ольга з двома дітьми на руках крутилася як білка в колесі, чоловік її пропадав “на роботі” – проводив час зі своїм новим захопленням.

А потім “ця його панянка”, Олеся лише так її і називає, поставила питання йому прямо: або він залишається в своїй сім’ї і її більше ніколи не побачить, або просто зараз залишає сім’ю і вони будуть разом. І чоловік зробив остаточний вибір, зрозуміло який. Зібрав валізи і з’їхав до цієї жінки, залишивши дружину з пелюшками і малими дітьми.

Тітка Олеся з самого початку в цій ситуації стала на бік Ольги, як не дивно.

– Син вчинив дуже недобре по відношенню до своєї власної сім’ї. Мені за нього соромно. Залишив дітей! Ну так, аліменти платить якісь. Але що з того? Дітям же не аліменти потрібні, а батько і нормальна повна сім’я! Хіба ще комусь це може бути незрозумілим?

Син тітки Олесі, до речі, до цих пір живе “з тією самою панянкою”. Рік тому вони вже офіційно зареєстрували свій шлюб. Всі знайомі та рідні думали, що вже після цього тітка Олеся змінить гнів на милість і почне нормально спілкуватися з новою невісткою, але не сталося так. Навіть той факт, що в родині сина згодом з’явилася дитина, не пом’якшив материної душі.

– Ну, коли “ця” народила, я зателефонувала, правда, синові відразу своєму. Привітала новоспеченого татуся. Сказала, що для його тієї пані мій дім як і раніше закритий. Закритий назавжди.

– Тітко Олесю, але так теж не можна. Ця дитина його рідна – він теж ваш онук.

– Онук? Не знаю! Мої онуки – це діти Ольги. Ніяких інших онуків мені не треба.

– Гмм. Ну гаразд, хай так, онуків вам не треба. Але рідний син?

– Син залишається сином, він єдина дитина моя! Я йому сказала – якщо прийде один до мене, ласкаво прошу. Але цю свою щоб не надумав до мене приводити ніколи в житті.

– Наче удочерила вона цю Ольгу, виходить. А сина рідного викреслила з життя назавжди, – одна родичка докоряла тітці Олесі. – Не розумію такого.

З Ольгою і її дітьми у тітки Олесі дійсно дуже гарні стосунки. Вони завжди разом зустрічають свята, часто телефонують, бувають один у одного в гостях.

Бабуся дуже допомагає у вихованні онуків: бере їх до себе, дарує постійно хороші і потрібні їм подарунки, водить по театрам-музеям, допомагає з розвезенням по гурткам-секціях. Малознайомим людям і в голову не приходить, що це свекруха, яка 5 років тому до того ж стала колишньою, всі думають, що це рідна мати Ольги і все.

А я не знаю, чи правильно вчинила тітка Олеся, адже онук у другому шлюбі її сина, теж їй рідне дитя. Рідна дитина – є рідна дитина.

А якщо Ольга візьме і вийде заміж? Вона ж ще жінка молода. Чи захоче тоді зять бачити колишню свекруху в своєму домі? Чи догляне Ольга тоді її? Чи краще вже до сина їй горнутися, все таки рідна дитина, матір не залишить на старості років саму?

Джерело