– Ти куди збираєшся? – поцікавилася Жанна у чоловіка, який старанно зав’язував краватку. – Парубоцьку вечірку начебто скасували. Хіба не так?

– Друзі брата наполягли, що цей вечір все ж таки має відбутися, – Руслан поцілував дружину в щоку, і потягнувся до куртки. – Ми ненадовго, опівночі повернуся. Обіцяю, все буде дуже пристойно!

– А чому ти мене не попередив? – надула губки дівчина.

– Я якраз збирався. Просто Олег подзвонив дуже несподівано, буквально п’ятнадцять хвилин тому, і наполіг, щоб я приїхав якнайшвидше. Не сумуй, кохана.

Чоловік пішов. Жанна спостерігала у вікно, як він практично збіг із сходів і попрямував до машини. Хвилина – і її вже немає. І що такого цікавого, щоб провести вечір п’ятниці у суто чоловічому колі? Чи все ж таки хтось розбавить їхню компанію?

Самого нареченого дівчина знала погано. Двоюрідний брат чоловіка, на десять років молодше, до рідного міста повернувся зовсім недавно. Вони перетиналися кілька разів на сімейних урочистостях, але практично не спілкувалися, хоча й були приблизно одного віку.

Спочатку на сьогоднішній вечір планувалося щось на кшталт дружніх посиденьок, де всі мали бути парами. Жанна не дуже хотіла туди йти, вона не любила галасливих збіговиськ, особливо, коли там купа незнайомих людей. Але й не піти вона теж не могла, не зіпсувавши стосунки із родичем чоловіка.

Проблема вирішилася сама собою – Олег вирішив останній неодружений вечір провести виключно у чоловічій компанії. Друзі багатозначно посміхалися і обіцяли влаштувати незабутній вечір у самому його “традиційному” вигляді. За що швидко отримали від благовірних і захід мав пройти у скромному вигляді. А потім його взагалі скасували. Наче ревнива наречена постаралася.

І ось, виявляється, вечірка все ж таки відбудеться! Чому так раптово? Ну гаразд, розпитає чоловіка, коли він повернеться додому. А поки що можна подивитися улюблені мелодрами без єхидних коментарів з боку Руслана.

Від перегляду телевізора Жанну відвернув дзвінок телефону. Дзвонила молодша сестра чоловіка, і Жанна дуже здивувалася, побачивши її номер на екрані. Вона ж не надто подобалася родині Руслана? Навіщо їй дзвонять?

– Так?

– Жанно, привіт, – трохи нерішуче промовили на тому кінці дроту.

– Вибач, що турбую, коли ти погано почуваєшся, але це дійсно важливо.

– Погано себе почуваю? З чого ти взяла? – здивовано перепитала дівчина.

– Я чудово почуваюся! Ось, сиджу, дивлюся телевізор, поки мій чоловік зайнятий.

– Руслан сказав, що в ти занедужала, – голос дівчини змінив інтонацію. Зараз у ньому проскакували нотки образи. На брата. – Сказав, що ти лягла спати, а його відправила на дружні посиденьки. А щоб він не був там на самоті і на нього не задивлялися сторонні жінки, ти нав’язала йому в супутниці свою молодшу сестру.

– У мене немає сестри, – тільки й змогла вимовити Жанна. У неї просто дар мови пропав від таких новин! Кілька хвилин вона намагалася з собою впоратися, а коли це в неї нарешті вийшло, сказала: – А мені Руслан сказав, що там будуть тільки хлопці, без дружин і подруг. Причому сказав просто перед відходом.

– Цікаво… Значить, він вирішив взятися за старе! Ну, Руслане, ну постривай у мене!

– За старе? Що ти маєш на увазі? – зачепилась за фразу Жанна. – І не влаштовуй поки що сварок, просто скажи мені адресу, я приїду, і сама йому все висловлю! Ось тільки свято псувати не хочеться.

– Приїжджай через пару годин, там вже розходитися потихеньку почнемо, тож псувати вже нічого буде, – порадила Лариса. – А що щодо “взявся за старе”… Це його звичайна поведінка, шукати нову дівчину, не розриваючи стосунків зі старою. Саме тому мама до тебе так налаштована. Він привів тебе знайомитися, фактично залишаючись у стосунках із моєю подругою. Їй було дуже важко почути про таку зраду.

– Я не знала, чесно! Руслан ніколи не говорив про подібне … – Жанна розгублено дивилася в стіну. Сьогоднішній вечір приніс їй одні розчарування. – Отже, він знайшов собі іншу? І вирішив представити її друзям? Що ж одразу не родичам?

– Тому що ви одружені, – засміялася дівчина. – Мама йому б таке влаштувала. Ну гаразд, зараз я скину тобі адресу, під’їжджай. І будь ласка, не шкодуй його! І цю твою “сестричку” теж!

**********************

Сімейний вечір проходив у заміському будинку, де Жанна була кілька разів. Охорона пропустила її машину без проблем, вона вже була в базі і не було необхідності зв’язуватися з господарями будинку. Це могло б зіпсувати весь сюрприз!

Зустріла дівчину Лариса. Оцінивши рівень готовності Жанни, дівчина задоволено кивнула і повела на простору веранду, де й зібралася велика компанія.

Руслан сміявся з якогось жарту, а поряд з ним сиділа дуже знайома дівчина. І ні, вона не була родичкою Жанни. Вона була їхньою сусідкою по під’їзду.

Ганна приїхала до міста з невеликого села, зняла кімнату у бабусі з першого поверху і була готова на все, щоб не повертатися додому. Схоже, навіть на те, щоб відвести чужого чоловіка. Цікаво, як сильно вона розчарується, коли дізнається, що квартира належить Жанні та куплена вона ще до шлюбу? У Руслана ж своєї житлоплощі немає, після розлучення йому доведеться повернутися до батьківського дому, а його мати дуже строга жінка. Розлучницю на поріг не пустить! Жанна відчула це на власній шкурі, хоча й не розуміла причин такого ставлення до себе.

– Який цікавий парубоцький вечір, – з сарказмом вимовила дівчина, привертаючи загальну увагу. Руслан сильно зблід, Ганна невдоволено скривила носик. Занадто рано все розкрилося, вона ще не встигла добре прив’язати чоловіка до себе.

– Жанночко, ти все неправильно зрозуміла, – почав виправдовуватися чоловік, озираючись на всі боки. Він вже встиг помітити відверто обурені погляди.

– Це це…

– І сестричка у мене раптово з’явилася …

– Жанна підійшла до сусідки практично впритул.

– І хто ж мені так подружив? Мама чи татко? А? Чого мовчиш?

– Руслан не твоя власність, він може вирішувати, з ким йому жити!

– Схопилася дівчина, намагаючись обернути ситуацію на свою користь. – Він тебе не любить! І живе з тобою лише з жалю! Він…

– Я сам за себе говоритиму, – процідив крізь зуби чоловік.

– І ти помиляєшся, я люблю дружину!

– Мені вже все одно… – байдуже знизала плечима Жанна. І хто б знав, скільки зусиль їй коштувала подібна показуха. – Я подаю на розлучення. Свої речі зможеш забрати завтра вранці, я все зберу і залишу у консьєржа. Тебе бачити більше не хочу.

– У сенсі забрати речі? – здивовано заплескала очима Ганна.

– Хіба це не твоя квартира? Ти ж казав…

– Та помовч ти вже! – сказав до дівчини Руслан і обернувся до дружини.

– Не квапся, будь ласка! Ми ж стільки разом пережили! Так, я помилився, але…

– Саме так. Ми багато чого пережили. І знаєш, я не дозволю ображати себе. Прощай.

Потрібно було раніше думати, а не тягнути дівчину з друзями знайомити… Таке не прощають…