Напередодні минулого Нового року подружжя Тетяна та Дмитро збиралися на корпоратив.

Атмосфера у квартирі, яка дісталася дружині від бабусі, панувалася напружена.

Дмитро з ранку був нервовим: його все дратувало. То не подобалася краватка, яку вибрала для нього дружина, то сорочка, то не подобалася сукня, яку Тетяна вирішила надіти на корпоратив.

– Вона тобі зовсім не личить, – сердито пробурчав чоловік. – Є в твоєму гардеробі щось краще?

Тетяна чудово розуміла, що її чоловік обіймав хорошу посаду в компанії, в якій працював, і тому хотів виглядати належним чином, тому й переживав.

Принаймні жінка саме так пояснювала собі сварливу поведінку Дмитра.

Однак вона не знала одного важливого факту. Дмитро просто не хотів брати її з собою на корпоратив.

Але як на пряму сказати про це дружині, не знав, тому й чіплявся, сподіваючись на те, що доведе її до сліз, і Таня нікуди не піде.

З кожною хвилиною чоловік все виразніше розумів, що на дружину не діють його закиди.

І поки Тетяна відвернулася, Дмитро поставив на її ошатну сукню гарячу праску.

Жінка була не в собі. Вона знала, що це зробив чоловік, але не могла збагнути, навіщо.

І ось тут нарешті відбулася така потрібна сварка. Дмитро заявив, що Тетяна – стара старою, і він не хоче соромитися та йти з нею на корпоратив.

Від слів чоловіка жінка спочатку запереживала, а потім почала плакати, усвідомивши, що чоловік її соромиться.

– Не чекай на мене до десятого січня. Я разом із колегами їду на відпочинок у Карпати, – з важливим виглядом заявив Дмитро. – Як повернуся, одразу подам на розлучення! Набридла ти мені! – додав чоловік на прощання.

Тетяна провела його розгубленим поглядом і знову залилася сльозами. Вона повірити не могла, що перед новим роком чоловік вирішив її покинути.

Жінка підійшла до дзеркала і почала дивитися на своє відображення. Напевно, в чомусь чоловік мав рацію.

Останнім часом вона стала все рідше доглядати за собою, але не настільки, щоб подавати на розлучення.

Спочатку Тетяна хотіла зателефонувати чоловікові та попросити вибачення, але раптом у ній зіграла жіноча образа.

Як чоловік міг так вчинити? Адже все, що вона робила, завжди робила тільки для нього!

Таня згадала, як намагалася заощаджувати кожну копійчину, щоб Дмитро зміг замовити собі новий костюм або як залишала йому найсмачніші шматки червоної риби.

Занурившись у спогади, Таня зовсім забула, що до нового року залишалося лише п’ять годин.

Коли вона прийшла в себе, то зрозуміла, що до півночі залишилося всього сорок хвилин.

Не бажаючи більше чекати, Тетяна відкрила ігристе і почала пити келих за келихом.

Ігристе і переживання зробили свою справу, і жінка під бурчання телевізора дуже швидко заснула.

Розбудило Таню гучне клацання. Вона широко розплющила очі і зрозуміла, що в кімнаті несе холодом.

– Бути не може! Та що за день такий! – зі сльозами промовила жінка, побачивши на підлозі уламки вікна.

Таня ще не встигла нічого збагнути, як у двері одразу подзвонили. Жінка нерішуче визирнула на сходовий майданчик.

– Я це… це я вам вікно зіпсував… випадково, – на порозі стояв схвильований чоловік, що переступав з ноги на ногу.

– Каменем? – навіщось поцікавилася Тетяна, хоч це вже не мало жодного значення.

– Ні… феєрверком… до племінників приїхав до сусіднього будинку… вперше запускав… вибачте, – почав вибачатися незнайомець.

– Так, я думала, що гірше бути точно не може, – хмикнула Тетяна. – Виявляється, може…

– До нового року залишилася лише кілька хвилин. Вибачте, що зіпсувало вам свято. Може, я намагатимусь все виправити? – Чоловік глянув на наручний годинник. – Ви, мабуть, на гостей чекаєте?

– Ні, вже нікого не чекаю, – байдуже промовила Тетяна. – Робіть що хочете…

Незнайомець пішов, але за кілька хвилин повернувся з поліетиленовою плівкою і почав закладати вікно.

– Як магазини відчиняться, я вставлю вам скло, – запевнив він байдужу жінку, що куталася в теплий плед.

Поки незнайомець порався з вікном, настала 12 година. Тетяна запропонувала випити по келиху ігристого.

– Не відмовлюся, мабуть, – помилувавшись на свій безглуздий витвір, відповів чоловік. – Мене, до речі, Русланом звуть.

– Я Таня, – натягнуто посміхнулася жінка.

Усю ніч із випадковим знайомим вони провели за розмовами, і навіть не помітили, як настав ранок.

Щоб Таня не мерзла до того моменту, коли відкриються магазини, Руслан покликав її до будинку своїх родичів.

Вмовити жінку вдалося насилу, проте про свій похід вона жодного разу не пошкодувала.

Після цього дня пара більше не розлучалася. Тетяна й сама не зрозуміла, як закохалася в людину, яка в новорічну ніч розбила їй вікно.

Чекати на повернення чоловіка з Карпат жінка не стала: вона сама подала на розлучення в перший же робочий день.

Руслан таки вставив розбите скло, як і обіцяв. Мабуть, розбилося воно тієї ночі на щастя.

Дмитро, дізнавшись про те, що його дружина набула щастя, став проситися назад, але оскільки подружжя нічого не пов’язувало, йому довелося прийняти рішення Тетяни.

КІНЕЦЬ.