Я зробила доньці весілля, а італієць, з яким я приїхала, подарував молодятам тисячу євро, але це не врятувало ситуації.

На весіллі донька мовчала, навіть посміхалася, а на наступний день таке мені влаштувала, що ми з Роберто зібралися і поїхали в готель.

Про те, що я живу в Італії з італійцем, моя донька знала, от тільки вона не сподівалася, що я з ним до неї на весілля приїду.

В Італію я поїхала ще 10 років тому. У мене був чоловік і донька. Жили ми в селі, і настільки бідно, що просто я не уявляла нашого майбутнього.

Я би ще терпіла, бо, все ж, якась господарка була, але чоловік почав сильно пити, і крім оковитої і друзів його нічого не цікавило.

Я не раз його просила, щоб він схаменувся, хоча б заради дитини, але Петро мене не слухав.

Коли донька стала студенткою, я відразу ж вирішила, що поїду на заробітки. Вдома мені просто було нічого робити.

Хто був на заробітках, той знає, що це нелегкий хліб, але якщо поставити собі мету, то можна і непогано заробити.

Своїй доньці я квартиру купила, але ремонт почала в ній робити вже тоді, коли вона сказала, що планує виходити заміж.

Петро мій теж наче схаменувся, після того, як я поїхала, навіть пити перестав, та було вже пізно.

В Італії у мене почалося нове життя і я зрозуміла, що вже не хочу так жити, як жила. Я приїхала і подала на розлучення.

Петро залишився жити в нашій хаті, я не мала нічого проти. Доньці я квартиру купила, а собі збиралася ще купити, так що жити з ним я точно не мала наміру.

Стосунків в Італії я не шукала, навіть про це не думала. Але мені трапився хороший чоловік, Роберто жив по сусідству з тими людьми, в яких я працювала.

Він мені багато в чому допомагав, і спочатку ми просто дружили. Але потім наша дружба переросла в щось більше, і ми стали спочатку зустрічатися, а потім і жити разом.

Донька моя про це знала. А колишній чоловік ні, я не вважала за потрібне щось йому говорити.

Коли донька мені зателефонувала і повідомила про весілля, я сказала, що нехай планує і робить все, як вона хоче, а я все оплачу.

Приїду вже безпосередньо перед самим весіллям, щоб час даремно не витрачати.

Так ми і зробили. Весілля доньки мало бути в суботу, а я приїхала в понеділок. Тільки приїхала я не одна, а з Роберто. Він сказав, що дуже хоче поїхати зі мною, познайомитися з моєю ріднею.

Поселила я його в готель, а сама в село додому поїхала. Про те, що Роберто теж буде на весіллі, я попередила доньку вже перед самим весіллям. Вона скривилася, видно було, що ця інформація їй не сподобалася, але вона нічого не сказала.

На весілля ми з Роберто прийшли разом. Він подарував від себе молодятам тисячу євро.

Можете уявити, як на нас дивилися всі мої родичі і сусіди? А Петро ще й підігравав, сидів дуже сумний і ображений, чим ще більше заряджав публіку.

В підсумку, всі говорили не про весілля, а про те, яка я безсовісна – привезла при живому чоловікові італійця додому.

На наступний день донька мені висловила все, що вона про мене думає, і що вона бачити мене більше не хоче, бо я своїм вчинком осоромила її і перед гостями, і перед батьками її чоловіка.

А то нічого, що я купила їм квартиру і оплатила всі витрати на весілля? За це мені ніхто навіть дякую не сказав.

Але я вийшла погана мама, бо осоромила доньку, коли прийшла на її весілля з італійцем.

А я досі не можу зрозуміти – де була моя помилка, і що я зробила не так?

Джерело