Поки чоловік був на заробітках я попросила маму, щоб переїхала до мене і допомагала з дітьми. Все на початку було добре, але коли чоловік повернувся, я таки виставила маму за двері своєї квартири. Я не могла інакше вчинити, інакше б зруйнувалася моя сім’я. В той же день мама купила квиток в своє місто і зі сльозами на очах від нас поїхала. Сказати, що я про щось шкодую – ні, не скажу!
Поки чоловік був на заробітках я попросила маму, щоб переїхала до мене і допомагала з дітьми. Все на початку було добре, але коли чоловік повернувся, я таки виставила маму за двері своєї квартири. Я не могла інакше вчинити, інакше б зруйнувалася моя сім’я. В той же день мама купила квиток в своє місто і зі сльозами на очах від нас поїхала. Сказати, що я про щось шкодую – ні, не скажу!
Я виставила свою маму за двері, але я інакше не могла, бо зруйнувалась би моя сім’я. а що гірше – здоров’я!
Мій чоловік ще чотири роки тому поїхав на заробітки. Ми планували купити ще одну квартиру, щоб здавати її в оренду і таким чином підробляти.
На свою квартиру в столиці ми заробили свого часу і чоловік на початку також два роки в Чехії працював.
Але цього разу не вийшло, бо потрібно було повернутися додому через стан здоров’я.
В той час, поки чоловіка не було, я до себе забрала свою маму, щоб допомагала мені з дітьми, яких в нас з Орестом двоє.
Мама то була з нами, то їздила до себе в місто, але після 24 я попросила її залишитися, бо в її містечку не дуже безпечно. Спершу все було добре, але з часом наші стосунки почали псуватися.
Мама постійно була не довольна: як я виховую дітей, телефони, дивні ігри і тому подібне.
Все це почало накручуватися все сильніше і дійшло до того, що я не хотіла повертатися додому з роботи, бо там мене чекала мама-бурчунка, інакше я її не назву.
Я робила їй зауваження, але мама мене ніби не чула. В мене важка робота, я постійно в контакті з людьми, тому дома хочу хоч трішки, але побути на самоті. Але з мамою це не виходило.
Я на балкон вивішувати одяг – вона за мною. Я на кухню попити води – мама тут як тут. І все з претензіями…
Ось тому коли повернувся з заробітків мій чоловік, я не втрималася і сказала мамі, що не домовлялася з нею все життя жити під одним дахом.
Ось мама й сіла в цю ж хвилину і купила собі квиток в своє місто. Їхала вона зі сльозами на очах, але я не вважаю, що щось зробила не правильно. Ну не потрібно мене в майже сорок років вчити, як я маю жити. Хватить, доросла вже…