От ви зараз зрозумієте, чому я не бажаю від слова взагалі  спілкуватися з мамою чоловіка і його сестрою. Так ви б і самі на моєму місці обходили би їх десятою дорогою!

Ми з Тарасом одружені чотири роки. Весь цей час  свекри постійно позичають у Тараса гроші. То віддадуть, то – забудуть. Сестра – та взагалі спілкувалася з чоловіком, тільки коли у нього були гроші. А зараз дзвонить раз на кілька місяців.

Зі свекрухою у мене взагалі немає нормального контакту. Я раніше намагалася сама дзвонити, але говорити з нею ні про що особливо. Ну, так людина, розмовляти з нею нема про що.

Я почала приховувати від чоловіка скільки отримую зарплату. Якщо я так не робитиму, то всі гроші кудись вивітряться. То батькам позичить, то до них з’їздить.

Зараз я чекаю нашого первістка, отримала декретні, сказала чоловіку, що отримала дуже мало. Інакше він розповість свекрусі, вона попросить грошей у борг, тобто назавжди.

Я не хочу годувати свекруху та її дорослих дітей! Вона має ще старшу дочку, яка може їй допомогти. Але не робить цього! Мій чоловік допомагав матері дуже довго на шкоду собі і нашій родині.

Останнім часом свекруха часто мне через чоловіка кличе до себе в гості, і зітхає, що я не приїжджаю. Але у неї навіть немає зручностей удома!

Нне подумайте, що я задираю носа, просто очікування малечі у мене проходить не просто, мені дуже важливо, аби навколо мене були спокій і комфорт.

Мама чоловіка також хоче, аби ми після народження малюка до неї приїжджали, я цього зовсім не хочу. Ну куди – в оселю без зручностей з маленькою дитинкою?

Я не розумію, навіщо мені це все. Я заміж виходила за Тараса, а не за його маму й рідню. І зовсім не хочу з ними спілкуватися, але не знаю, як правильно це чоловіку пояснити.

Джерело