Я своєму сину так і сказала, що не дозволю, щоб невістка в нього грошей на елементарні речі випрошувала. Ну що це за справи? Хіба так можна? Я прийшла до них якось в гості, а невістка в сльозах, бо син не дав їй гроші на памперси і на продукти, сказав, що зараз немає таких грошей.

– Не маєш, то зароби, або позич! – кажу я йому.

– Мені за тебе соромно.

Я витягла з гаманця гроші, дала невістці, а сину своєму сказала, що нас чекає серйозна розмова. Я навіть не думала, що він так негідно поводить себе в сімейних стосунках.

Ліля, невістка моя, як людина – дуже хороша. Вона до декрету працювала, навіть було, що на двох роботах, і дуже навіть непогано заробляла. Але собі нічого не відклала, бо витрачала на сімейний бюджет, навіть допомогла машину моєму сину купити, він її дуже хотів.

Мій син, Сергій, теж непоганий чоловік, не п’є практично, заробляє небагато, але стабільно. Кожну гривню він звик рахувати. Я йому не раз казала, що треба не економити, а думати, як більше заробляти, бо ж тепер йому треба не лише про себе думати, а й про дружину, і про сина.

А він вже забув, як практично жив за гроші Лілі ще до декрету, бо вона завжди за нього більше заробляла. І тепер не дає їй гроші навіть на найнеобхідніше.

Сергію б радіти, що в нього така дбайлива, роботяща дружина. А він, навпаки, її заслуги применшує, а свої перебільшує. Мабуть, у батька характером пішов. Постійно чимось незадоволений. Коли дружина гроші заробляла, він казав, що вона не приділяє йому достатньої уваги.

Я намагалася ще тоді нагадати йому, що Ліля все додому купує. Він зараз катається на машині, на яку вона заробила. Але він огризався і казав, що в них все спільне і нема чого йому дорікати заробітками дружини.

Та я й не дорікала. Невістка теж. Все терпіла. Ось тільки коли вона у декрет пішла, ситуація погіршилася, бо декретних, які отримує Ліля, ні на що не вистачає, і я її розумію. Я сподівалася, що син за розум візьметься, але не тут було.

Щоб хоч трохи допомогти, я приходила іноді до них у гості, приносила продукти і для онука памперси. Часто ставала свідком неприємних сцен, які влаштовував мій син невістці. Обурювалася, мовляв, чому від нього немає подяки, адже його годують, прибирають, перуть, за дитиною доглядають.

Він заявив, що за дитиною доглядати легко, адже крім суміші дитина ще нічого не їсть, крім суміші, а решту часу спить. Пере пральна машинка, яку він купив і прасує його ж праска, яку він подарував дружині. Довелося нагадати, що праска – це не найкращий подарунок для коханої жінки.

Невістка мовчала, як завжди, а мені було боляче чути такі слова від сина. Це ганьба. А йому було на руку. Він звинувачував її у тому, що дружина не займається нормально домом, що вона погана господиня. Мовляв якби не мої приходи, то вони сиділи б у бруді.

Я в цій ситуації стала на сторону невістки і заборонила в моїй присутності щось погане на неї говорити.

Я вважаю неприпустимим, що невістка була змушена випрошувати гроші на все. А син каже – навіщо потрібні памперси, якщо можна випрати? Про яку кашу в коробках йдеться? Все можна самому приготувати.

Коли я з сином серйозно поговорила, то він став виправдовуватися, що це він так, щоб Ліля економною була. Розмовляла з невісткою, вона навіть не звинувачує його. Просто каже, що доводиться хитрувати, кланятися, щоб випросити гроші. Мій син і раніше любив, щоб перед ним танцювали. А зараз він відчув себе всемогутнім.

Навіть не знаю, що тепер робити. Сина змінити я не можу, але хочу, щоб їхня сім’я збереглася. Тому, поки-що, сама допомагаю, але скільки я ще так зможу тягнути, я не знаю.

Джерело