Мене звуть Софія, і моє занадто швидке весілля змінило моє життя назавжди.

Я тільки закінчила школу, коли зустріла Максима. Ми були молодими, закоханими і повні мрій про майбутнє. І, на жаль, ми вирішили стати на рушничок щастя надто швидко.

Моє дитинство завершилося занадто рано, коли я стала матір’ю у віці, коли інші ще вчаться жити самостійно. Ми швидко відгуляли весілля, і я зрозуміла, що при надії навіть раніше, ніж ми повністю розуміли, що це означає.

Звісно, ця звістка стала для нас несподіванкою і не дуже входила в наші плани, та все-таки вирішили прийняти цей виклик.

На словах Максим обіцяв, що незалежно як буде далі з дитиною, він не змінить своє ставлення до мене і завжди буде допомагати. А на ділі вийшло все трішки інакше.

Я була єдиною дитиною в сім’ї, а Максим з двох братів наймолодшим, тож на практиці ми не знали, що таке діти і скоріше за все уявлення про них було тільки через призму тих ідеальних і спокійних дітей, яких ми бачили в інтернеті.

Народження нашої доньки, яку ми назвали Ліза, було найбільшою радістю в моєму житті.

Проте, разом з радістю прийшли і виклики. Максим виявився не готовим до відповідальності, яка випливає з батьківства.

Він збагнув, що батьківство – це не тільки солодкі моменти з дитиною, але і важка робота. І коли я не змогла швидко повернутися до попередньої ваги після появи на світ донечки, його цікавість до мене почала вщухати.

Максим був чудовим батьком для Лізи. Він любив свою доньку, але його відносини зі мною розпадалися. Я відчувала себе непривабливою і невпевненою, що лише поглиблювало наші проблеми.

За декілька місяців я зрозуміла, що ми майже не спілкуємося з чоловіком, так, перекинемося декількома фразами про дитину, а після того як Ліза засне то підемо кожен у своїх справах.

Максим став часто грати за комп’ютером, в ті моменти в нього не допросишся допомоги, а я в якийсь момент стала байдужою до нього і просто ішла дивитися серіал замість того, щоб провести час з чоловіком.

Ми спробували вирішити ці проблеми, але виявилося, що ми занадто молоді і незрілі для таких серйозних випробувань.

Після цього Максим вирішив, що наші шлюбні обіцянки вже не мають сенсу. Він оголосив про розлучення, і я залишилася з Лізою сама. Але це ще не кінець моєї боротьби.

Моя свекруха, Ірина Володимирівна, намагалася змусити Максима залишитися зі мною, або принаймні забрати Лізу від мене. Вона звинувачувала мене у всьому, вважаючи, що я не була достатньо хорошою дружиною для її сина.

І ось сьогодні, поки не було Максима вдома, до мене завітала свекруха. Ірина Володимирівна, ясно дала зрозуміти, що або я залишаюся з її сином, або вона зробить все, щоб забрати в мене дитину.

“Ну ти подумай добре ти молода, ні освіти, ні роботи, та ще й з причепом. Кому ти така знадобишся? Невже ти хочеш через якісь свої дрібні вибрики забрати в дитини батька? Він ж не дивиться на “біленьку”, на ліво не ходить, що тобі ще треба?” – казала свекруха.

Ось і що мені тепер робити? Невже дійсно треба переступити через себе заради сім’ї?

Джерело