Дмитро завжди має на дачі якусь роботу, то підкрутити щось треба, то підремонтувати. В мене ж такої роботи не було, ось я й прилягла на дивані з книгою в руках.

Це Дмитру не сподобалось, і він вирішив це продемонструвати. Все закінчилося тим, що на місяць ми помінялися з чоловіком ролями. Спершу я дивувалася його усмішці та витримці, але згодом все стало мінятися в гіршу сторону

Чоловіки іноді не бачать усього, що пов’язано з доглядом за домом. Мій Дмитро теж був таким. Але я думаю, що сьогодні на це він дивиться інакше.

Довгий час у нас це виглядало так само, як і в більшості українських сімей. Я відповідала за приготування їжі, прибирання та дітей. Мій чоловік іноді ходив по магазинах, і ми кудись разом їздили на вихідних. Коли ми їздили на дачу, Дмитро там щось майстрував чи ремонтував.

Якось ми були на дачі, діти гралися, я сиділа і просто відпочивала. “Ну хто-хто, а мама в нас лише щоб на дивані полежати”, – наголосив Дмитро.

“Я багато працюю протягом тижня”, – відповів я. “Я теж ходжу на роботу…” – сказав чоловік. “Я не кажу про роботу. У мене теж багато чого на голові”, – захищалася я.

“Ой, Олесю, ти поводишся так, ніби у нас вдома дві корови, порося, і повен двір курей і гусей”, – додав він, справді роздратувавши мене.

У мене був поганий настрій всі вихідні. Дмитро це відчув і дорогою додому знову порушив тему “домашнього господарства”.

“А давай поміняємось ролями?”, – підбадьорила я його. “Не проблема. Давай один тиждень я виконую всю твою роботу? Або ні, тиждень – це ніщо. Цілий місяць”… – додав він із самовдоволеною посмішкою.

“Я згідна”, – сказала я йому. Думка про те, що Дмитро цілий місяць буде виконувати мою роботу, мене розвеселила, але й трохи налякала.

Хтозна, як він впорається. Я була впевнена, що він не знає, на що йде. Але якщо він заробляє гроші тим, що вміє це робити, то нехай пробує. Можливо, він нарешті зрозуміє, що це не так просто.

Треба сказати, що перші дні він старався. Дмитро робив покупки та готував їжу, якщо діти залишали щось на підлозі, він це прибирав. Коли я побачила, як він витирає пил, я майже не повірила своїм очам. Я лише навчила його вмикати пральну машинку, бо раніше він цим не цікавився.

Я ж в той час просто насолоджувалася життям. Я читала книжки, гралася з дітьми, було дуже весело.

Та через два тижні я помітила у ньому деякі зміни. Посмішка зникла, він лягав спати ввечері відразу після дітей. Ми навіть не мали можливості подивитися ввечері якийсь фільм, як раніше. Його ніби підмінили. А у вихідні на дачі Дмитро нічого не чіпав, просто сидів на кріслі-качалці і відпочивав.

Але мушу визнати, що він ні на що не скаржився і дожив до кінця місяця.

“Ну все, я здаюсь! Я не розумію, звідки ти береш на це енергію, – тихо сказав він. Я обійняла свого чоловіка, а він пообіцяв, що більше ніколи не скаже мені нічого на те, що я лежу на дивані, поки він щось майструє на дачі.

Ось так дівчатка, беріть приклад…

Джерело