Коли ми тільки познайомилися з моїм чоловіком Василем, він одразу заявив, що любить ситно та багато їсти. Спочатку він не був вимогливий. Ми ходили до кафе, перекушували бутербродами, готували напівфабрикати. Вранці він міг засмажити яєчню.

Але якось у нашому будинку затрималася свекруха. Вона гостювала у нас три дні, доки у її квартирі був ремонт. І Ганна Тимофіївна була дуже незадоволена тим, як харчується її син.

– Олька, чому Вася яйця на сніданок смажить? — здивовано спитала свекруха.

– Щоб поїсти перед роботою, – відповіла я.

– Ну ти ж зрозуміла, що я мала на увазі. Чому він сам готує собі? Ти могла б з вечора посмажити домашній котлет або вранці зварити кашу. Вася любить вівсянку на молоці з медом та горішками, – повчала мене Ганна Тимофіївна.

Я закотилася сміхом. З кашами я не ладнала, та й котлети жодного разу не готувала. Але все-таки, щоб не ображати літню людину, пообіцяла взяти на замітку “корисну” пораду.

Непоганий перебіг, до речі. Вб’ємо двох зайців одночасно. По-перше, слухняно виконаю вказівки Васіної матусі. По-друге, покажу, що моя їжа не дуже смачна.

Так і вийшло. Я посмажила ввечері рибу та зробила картопляне пюре. Тріска була пересмажена, а в картоплі свекрухою були помічені грудочки. Однак ефект від вечері вийшов не зовсім таким, як я очікувала.

Копирсаючись у пюре, Ганна Тимофіївна заявила, що мені необхідно вчитися готувати. А завдання чоловіка – допомогти дружині. Допомога? Непогано, ось тільки, заручившись підтримкою матері, Вася став допомагати мені дивним чином.

Я любила чоловіка, та й він спочатку поводився, як справжній чоловік. Тож вирішила піти на компроміс та готувати вечері. Але після цього вечора щось змінилося. Любитель добре поїсти раптом вирішив, що він має право.

Коли я зварила на вечерю рис, Вася почав невдоволено крутити носом, що гарнір виглядає як розмазня. Ось якщо чесно, розмазнішим у цей момент виглядав він сам.

Наступного разу я подала чоловікові макарони по-флотськи, він гидливо відсунув від себе тарілку і почав гризти хліб. Не такого ефекту я очікувала.

Але все-таки я не плюнула на свою витівку, а подвоїла зусилля. О, диво – через раз я навіть отримувала похвалу від коханого чоловіка. От тільки тішила мене ця похвала дедалі менше. Адже приготування вечері для мене стало не лише марнуванням часу, а й випробуванням – сподобається чоловікові чи ні?

Я студіювала кулінарні сайти. Коли колеги спитали, що подарувати мені на день народження, я замовила кухарські курси. Чоловік був задоволений, закидони у нього траплялися все рідше.

Вася став із задоволенням брати із собою на роботу приготовлені мною обіди. А якось навіть “приніс” похвалу від своїх співробітників.

– Кохана, Макс і Олег хочуть прийти до нас. Ось тільки попросили, щоби ти приготувала вечерю. У такому вони захваті від твоїх шедеврів! – сказав мій чоловік. Ну що ж, мені неважко.

У призначений вечір я приготувала грецький салат, запікала курку і зварила кіноа з сиром та зеленню. Ми повечеряли всі разом, але потім я вирішила залишити чоловіка наодинці з колегами.

Гості сиділи на кухні, а я у спальні дивилася фільм. Минуло дві години. Можливо, Вася та його колеги вже готові скуштувати мій десерт? Я попрямувала до кухні, але зупинилася як укопана, коли почула, що чоловіки говорять про мене.

Максим та Олег навперебій хвалили мене. Олег навіть журився, що його дружині до мене далеко в кулінарному мистецтві. А потім я почула голос Василя:

– А я можу навчити тебе, як зробити з будь-якої, навіть найкосорукішої дружини ідеальну господиню!

– Невже це можливо? – висловив сумнів Олег.

– Все дуже просто. Потрібно виховувати та не боятися бути жорстким. Якщо дружина пересолила або подала холодне, я одразу виливаю в унітаз, – гордо заявив мій чоловік.

Виникла пауза. Мені здалося, що колегам мого чоловіка було не дуже приємно чути таке. Що ж, я врятую становище, порушу незручну паузу.

– А коли мого чоловіка заносить, я просто беру салат чи щось гаряче і кидаю йому на голову! – Сказала я, увійшовши на кухню. При цьому я схопила миску із салатом і одягла її прямо на голову чоловік.

Чоловік підхопився, почав щось кричати, а мужики сміялися. Василь пішов відмиватися. Він довго перебував у душі. Його гості у цей час пішли.

Того вечора ми не розмовляли. Але я точно знала, що в нашому житті будуть зміни. Вечері та обіди я відтепер не готую, адже на мене чекає куди більш відповідальна робота – виховання нахабного чоловіка.

КІНЕЦЬ.