– Ну що, спокійні дні закінчилися? Тепер тобі можна лише поспівчувати! Жити в одному будинку зі свекрухою… Такого й недругові не побажаєш!

Оксана здивовано подивилась на подругу. Вони з Людою давно не бачилися і вирішили зустрітися, прогулятися парком, можливо, пройтися магазинами.

Спочатку розмова не клеїлася, а потім вони розмовляли, згадали колишні дні ще до заміжжя …

І ось тоді Оксана і розповіла, що до них на невизначений час переїхала жити мама її чоловіка. Їй потрібно пройти повний огляд та подальші процедури, а в селі, в якому вона проживає, це зробити дуже проблематично.

– Я не дуже добре тебе розумію, – чесно відповіла дівчина.

– У чому проблема? Алла Вікторівна просто дивовижна жінка! Уважна, дбайлива, завжди допоможе і порадою поділиться. Я від неї стільки всього корисного дізналася! Особливо про виховання дітей. Адже ти сама знаєш, яка в мене мама… Ось якраз їй все одно і на мене, і на онучку.

– Скоро ти все зрозумієш, – поблажливо, з висоти свого досвіду, сказала Людмила.

– Я це вже проходила. Думаєш чому я розлучилася з Михайлом? Все через його матір, яка вирішила, що неодмінно має жити з нами в одній квартирі.

– А хіба ви жили не у її квартирі? – Оксана спробувала приховати усмішку. Ось така ось у неї подруга, завжди за чужий рахунок жити намагається.

– У неї була дача, причому дуже хороша, там і взимку жити можна було! – обурено озвалася дівчина. – Вона ж спокійно могла туди переїхати і не заважати молодим жити! Хіба не так?

– Ти мою думку хочеш почути? Добре. Я вважаю, що це саме ви мали переїхати. Та хоч на орендоване житло! А ніяк не виставляти жінку зі своєї квартири. До речі, а чому ви самі на дачу не перебралися? Якщо вже там так добре?

– Ну ні, чому ми повинні їхати з міста?

– Люда аж руками сплеснула, висловлюючи своє обурення.

– Гаразд, це справи минулі. До чого я це взагалі згадала – за ті півроку, що ми прожили в одному приміщенні, я ледве трималася!

Цій жінці було все не так! Вона нам з Михайлом зовсім свободи не давала! А останні тижні я взагалі намагалася їй на очі не траплятися, а то в неї весь час була для мене робота.

Оксана тільки мовчки усміхалася. Вона знала свій характер, і варто було їй тільки відкрити рота, вона б висловила все, що думає про невдалий шлюб подруги.

Працювати по дому, її бачите, просять! А нічого, що ти живеш у цьому домі? Невже так важко прибратися, випрати чи приготувати вечерю? Чому всі турботи мали впасти на плечі бідної пенсіонерки з купою хронічних недуг? Звичайно, Михайло почав обурюватися і повчати дружину і це в результаті призвело до такого короткого терміну їхнього шлюбу.

Люда взагалі ледарка по життю. Вона дуже любить жити на всьому готовому, коли нічого не потрібно робити, лише лежати на дивані та серіали дивитися. Ну і який чоловік потерпить таке?

– От і твоя свекруха скоро почне лізти, куди її не просять. Вказуватиме тобі на пил, на бруд, на немитий посуд, – переконувала подругу Люда.

– А скільки претензій буде до виховання малюка! Ти все в неї робитимеш не так! Краще прямо зараз постав чоловікові ультиматум – нехай його мати повертається жити до себе! Бо скоро й чоловіка втратиш.

– Знаєш, якщо тобі не пощастило зі свекрухою, це не означає, що і в інших буде так само, – почала Оксана. – Алла Вікторівна зробила для мене більше, ніж рідна мати! Вона нам так життя полегшила, що й описати важко! Як гадаєш, чому я так спокійно з тобою зараз гуляю?

З ким зараз моя десятимісячна дочка? Все правильно, з бабусею. Варто мені тільки заїкнутися про зустріч, то вона відразу ж пообіцяла взяти на себе турботи про Ганусю!

Алла Вікторівна вставала завжди рано, і коли мала прокидалася, забирала її до себе, даючи втомленим батькам поспати на годинку-другу довше.

Жінка відпускала невістку на різні процедури, чи то стрижка чи манікюр. А у вихідні наполягала, щоб подружжя приділяло час тільки одне одному, відправляючи їх у ресторан чи просто на прогулянку.

Вона взяла половину обов’язків у будинку, дозволяючи Оксані виділяти час на навчання (дівчина проходила курси, необхідних їй по работі).

– І так, до речі! У мене ніколи не буває купи брудних речей, вологе прибирання проводиться двічі на день, а ще я маю посудомийну машину, – дівчина зупинилася біля доріжки, що веде до виходу з парку.

– Я ніколи не перетворю будинок на хлів, знаєш. Думаю, мені час, не варто занадто напружувати мою золоту свекруху.

Люда лише пирхнула на подібну заяву. Золота свекруха, а як же! Це вона поки що так поводиться, а ось потім… Вона-то це точно знає…

КІНЕЦЬ.