Мій чоловік хоче, щоб я відвезла сина від попереднього шлюбу до своєї мами в село. Я з цим не погоджуюся, але Артем ставить мене перед вибором, або ж він, або ж син. Я так надіялася, що чоловік знайде підхід до мого сина, і це на початку так і було. Тільки що тепер сталося, я не розумію
Чоловік вимагає, щоб я відіслала сина від першого шлюбу жити до мами, а це за 85 км. від того, де ми живемо, я працюю.
Ми прожили разом 8 років.
Синові Олегу 15 років, нещодавно він зробив те, що нам з чоловіком не сподобалося. Ми будуємо дачу, часто їдемо з квартири, залишаючи сина вдома. Несподівано згадавши, що забули ключі від воріт, ми повернулися і виявили сина в квартирі.
Олег привів додому якусь дівчину, що нам сильно не сподобалося. Артем насправді дуже розлютився, хоч син сказав, що в цьому немає нічого поганого, що вони просто дивилися фільм і спілкувалися. Але через вік син дуже різко відповідав Артему…
І ось мій чоловік нічого іншого не придумав, як виправити Олега в селі у моєї мами, де є невеличке господарство і пару сусідів на вулиці.
Але моя мама точно не виправить поведінку сина, їй просто ніколи. Мати вже не молода їй би самій знадобилася допомога. Та й для хлопчика такий крок від батьків отримати не дуже буде приємно.
Олег довго не міг прийняти вітчима, тож я не починала жити з чоловіком, поки син не прийняв його і не дав свого дозволу. Артем зустрічався з ним на нейтральній території, гуляв, грав, розмовляв, і вже після того, як Олег погодився прийняти чоловіка в нашій сім’ї, ми з чоловіком обміняли обидві наші квартири на одну велику спільну, ближче до центру.
Що трапилося з їхніми добрими стосунками, не зрозуміло, чому син так себе почав вести. Не можу не погодитися з чоловіком у тому, що така поведінка сина насторожує в його віці.
Може вік такий, а може, чоловік чимось йому насолив, я зовсім не розумію, як бути.
Я до останнього відкладала ту розмову, але сьогодні чоловік знову почав діалог про те, що треба відвести сина від першого шлюбу до матері в село.
“Невже ти не розумієш сьогодні він водить дівчину до нас, а завтра ощасливить нас статусом бабусі і дідуся. А може взагалі зайде сюди якась компанія його друзів…, а ми навіть знати не будемо.” – говорив Артем. Хоч чоловік в чомусь має рацію, та я не можу виставити сина, та й контролювати його не можу постійно.
Невже тепер переді мною вибір або чоловік, або дитина? А що робити якщо я не хочу робити цей вибір. Невже немає способу примирити дорогих для мене людей?