Зрозуміло, що в кожної пари бувають свої труднощі, але одна з найбільш неприємних ситуацій у нашому випадку – це коли я розмовляю з Андрієм, а він, здається, навіть не слухає.

Спочатку я списувала все на стрес чи просто якісь проблеми на роботі, але потім зрозуміла, що це не просто так. Але найгірше було те, що я відчувала, як це відбивалося на наших стосунках. Андрій став холодним і закритим, було відчуття, ніби це хвилює тільки мене.

Найважче в цьому всьому те, що він слухає тільки тоді, коли я підвищую свій тон. Ви уявляєте? Підвищую тон, аби привернути його увагу, і лише тоді Андрій реагує. Мене це дуже розчаровує і руйнує всі мої сподівання.

Я завжди мріяла, що в мене буде спокійна, ідеальна сім’я, але схоже цьому не бути. Якщо спробувати пояснити щось спокійно Андрію, то він часто просто прислуховується мимохідь, без особливої уваги. Однак, якщо різко змінити тон, ось тоді він починає реагувати.

Мені це вже набридло, але потім я вирішила щось з цим робити.

Але тут не все так просто. У нашому житті є ще одна фігура – моя свекруха, Галина Петрівна. І ось вона використовує той самий підвищений тон, щоб впевнитися, що він її слухається.

З самого дитинства до Андрія мати говорила тільки “вереском”, можливо й тому мій чоловік тепер такий. Та невже це виправдання? Невже через це я мушу також бути такою жінкою?

З мене годі, тож я вирішила недавно поговорити з чоловіком прямо про це. На що отримала дуже обурливу відповідь: “Ти ж знаєш, що в дитинстві мати завжди так до мене “зверталася”. Чого ти від мене хочеш? Така я людина і тут нічого не зміниш” – відповів чоловік.

Невже поведінка свекрухи може бути виправданням? Як думаєте, чому мій чоловік не хоче брати відповідальність за своє життя, а лише каже, що він такий через когось? Чи є в нас шанс щось змінити в стосунках?

Джерело