Моя племінниця в 19 років втратила батьків і знала, що її за ручку водити нема кому. Навчалася і працювала, закінчила 2 престижні університета (один з них з іспанською та англійською мовами), вийшла заміж в іншому місті. Працювала у престижній фірмі — постачання продуктів із Іспанії.

Її чоловік – єдиний син, мама повністю ним керує. Намагався безліч разів завести собі дівчину — мати всіх виживала.
Йому було 34, коли він одружився з моєю племінницею.

Пішли на квартиру. Племінниця дізналася, що чекає дитину. Його мати волає: «Нагуляла!» Відносини і так між свекрухою та невісткою були погані, а після цього…

Я писала йому в інтернеті, мовляв, тебе мати ганьбить, мабуть вважає, що ти такий чоловік, що і дитину не в змозі зробити. Тут є два варіанти: або скільки ви живете у вас не було подружніх стосунків, або все так і є, як мати рахує.

Довго розповідати, чого тільки там не було, починаючи від сварок від чоловіка за те, що вона не приготувала суп до його приходу з роботи, а лише друге, до безперервних приходів мами на порозі зі скандалами та образами.

Дочка з’явилася копією тата. Тут навіть днк можна не робити. Я йому писала, їздила до них, намагалася налагодити стосунки.

Умовляла, переконувала: «Може, у тебе один шанс у житті залишитися з сім’єю, може, у тебе з такою мамою більше не буде нормальних стосунків, і жодна жінка не народить тобі дитину. Може, це єдина твоя дитина! І ти згоден, щоб вона іншого чоловіка кликала татом, бо тобі вона байдужа? Таке твоє ставлення твоя дружина не завжди терпітиме. Піде. Молода, гарна, звичайно, одна не буде».

Племінниця терпіла, оскільки хотілося своєї сім’ї. Він гуляв майже з самого початку, звик до безладних зв’язків, користувався послугами жінок. Відносився до дружини неповажно.

Вона мені мало що розповідала, я сестра її матері покійної і завжди була з нею і за неї. Я змалку звикла захищати своїх, оскільки старший з дітей у великій родині. Якщо дуже просить хтось, можу багато що зробити.

І тут племінниця мені дзвонить і каже, що вкотре зі скандалом прийшла свекруха. Племінниця їй сказала, що цю квартиру вони винаймають на свої гроші і досить ходити до них і свої порядки встановлювати.

Свекруха схопила її за волосся (красиве, довге і густе), витягла в загальний коридор, почала кричати, щоб чули всі сусіди, що вона нікчема, що інститути закінчила тому, що спала з усіма викладачами. Насправді вона з 5 класу вчила англійську мову фанатично, заучувала слова безперервно, ніхто не примушував.

Чоловік просто спостерігав. І тепер племінниця вийти по молоко не може оскільки вся в синцях. Їхати поїздом до них 10 годин. Я їхала, мене трясло.

Не могла дочекатися, коли я цю сваху згрібу за комір і влаштую їй добрячу прочуханку. Приїхала, знала, де вони мешкають, прийшла — їх не було вдома, вони зі сватом втекли. Племінниця знала, що свекрусі буде ну дуже погано, коли я приїду, і переживала за мене, що я згаряча можу наробити зайвого.

Я їх із донькою забрала, зібрали багаж та поїхали до мене. Коли ми почали виходити з дому, прийшов зять, допоміг нам у таксі перетягнути речі.

Я з ним не розмовляла. У нього був вигляд щасливої людини, він намагався не показувати своє тріумфування, але весь просто сяяв. Я зрозуміла, що це була довгоочікувана подія — позбутися їх. Посадив нас у поїзд, погладив 1,5-річну дочку по голові і пішов. Спокійно так.

Приїжджав до них двічі. Обидва рази поводився таким собі паном, ніби чекаючи, що вона кинеться йому на шию. Вдруге спробував залишитися ночувати, але племінниця сказала: Бачити тебе не можу!

А 2,5 роки тому вони поїхали до Іспанії (познайомилися по роботі з іспанцем, спілкувалися по скайпу). Потім цей іспанець приїжджав у гості, поїхав і почав кликати її до себе.

Вийшла заміж. Батько підписав дозвіл на вивезення дитини за кордон. Минув рік. Тато та бабуся, з невідомої причини, раптом згадують про доньку-онучку. І тепер безперервно дзвонять, тато пише в інтернеті: «Мені потрібна дочка!»

Вимагає, щоб колишня дружина привезла йому дочку. Каже: «Тебе тітка забрала, а так би ми нормально жили, якби не вона».

Мені смішно: «А ти, зятю, щосили намагався зупинити її і намагався її не відпускати?!» Я у них жила 3 дні, доки ми збиралися.

Племінниця йому зателефонувала, що вона їде. Він прийшов лише допомогти завантажити багаж у машину. Племінниця каже йому: «Я дуже вдячна, що вона не дала мені скалічити життя собі та доньці з такими татом і бабусею».

Коли їм показують дитину по скайпу (дівчинці 8 років), бабуся виє: «Онучко, люба!». Внучечка їх знати не знає, чужі люди. Має тата. Ходить до школи, іспанська їй рідна мова, знає українську та англійську.

Жаль, що ще 10 років вони не зможуть приїхати до мене в гості, оскільки тато подав заяву, що в нього викрали дитину, і він просить її повернути. Зовуть мене в гості, але в мене мама лежача.

Бабуся намагалася по скайпу племінницю ображати, та одразу відключилася й не виходила півроку на зв’язок. Тепер колишня свекруха як шовкова, аби дали подивитися на онучку.

КІНЕЦЬ.