У ліфті їхали з милою жінкою. А на руках у жінки був милий рудий песик – шпіцик. Собачка потяглася до мене і поцілувала.

Я сказала господині: «Який гарний песик! І ось гарне трапилося, зустріч з таким чарівним песиком. Хороше треба обов’язково запам’ятати, сфотографувати, звернути увагу. І тоді хорошого побільшає. Відбудуться й інші добрі події. Ми їх побачимо!».

І точно. Вийшли із ліфта. А ліфт чекають на мопс, бульдог, чихуашка, пудель і великий білий дворняга!

Усі з господарями. І кожен господар тримає на повідку свого вихованця. Такий збіг, одночасно всі чекають на ліфт. І всі усміхаються від такого збігу. П’ять собак теж дружелюбно посміхаються.

“От і ілюстрація!”, – так я сказала. І жінка засміялася. Добро справді множиться. І чекає на нас на порозі. Головне, сфотографувати першу гарну подію.

І ще добре сталося, звичайно. Сонце світить, сніг тане, все налагоджується. Головне – зафіксувати хороше. Почати в’язання життя з гарного. І гарне буде множитися.

І це найпростіший текст. Але в ньому філософська практика множення доброго: треба сфотографувати хоч одну гарну подію. Тоді можна вийти із сірої смуги життя.

КІНЕЦЬ.