У мене було все чудово, вже у шістнадцять років мала подаровану батьком квартиру. Вибрала у чоловіка хлопця красеня, який закінчував Київський університет.

Він також отримав у подарунок від батьків котедж, який мені дуже подобався. Малювалося чудове майбутнє.

Але при цьому більшість із моїх рідних були категорично проти цього шлюбу, називаючи причиною складний характер майбутньої свекрухи. Батьки чоловіка жили у добротному будинку у селі.

Передбачалося, що ми, молодята, після весілля поїдемо до Києва. Там була можливість там добре облаштуватись.

Але на другий день після мого весілля почалося пекло, яке тривало чотири роки в цьому будинку. Чоловік за пару днів благополучно посадили на автобус, та відправили доучуватися в університеті.

Мені дали в руки віник та ганчірку. Було сказано, щоб усе необхідне я привозила від батьків.

Доводилося навіть привозити пральний порошок, тому що наді мною під час прання стояла свекруха і обурювалась тим, як я не економно праю їхні речі. Мені не можна було робити маски для обличчя з огірків, перекладаю продукти.

Ненароком згорілий хліб у духовці мала їсти я, бо не додивилася. Мені як молодій невістці було видано розірваний старий комплект постільної білизни.

Хоча вони були закуплені оптовими партіями. Сама вона вечорами латала шкарпетки, клапоть на клапоть.

Хоч і шкарпетки лежали у шафах упаковками. Щоправда, з їжею було краще, бо батько чоловіка сам купував продукти. Але свекруха так виразила, коли невістки (я була найперша невістка) сідали за стіл, що їм шматок їжі в горло не йшов.

У результаті приблизно через рік це були змучені молоді жінки, які сильно скинули вагу, у зношених сукнях. Звісно, там довго ніхто не затримувався.

П’ять синів, одружені кілька разів. Я мала хороший апетит з дитинства, на мене її слова не діяли, я їла досхочу.

Одягали та взували батьки. Оскільки свекруха ізмором мене не могла взяти, але вона зробила все, щоб ми з чоловіком жили окремо.

Він у Києві, а я з ними у селі. У куплений котедж я навіть кроку не ступила.

При цьому у неї була залізна скриня, повна заощаджень. Одного разу під час інфляції більшість грошей зникла.

Але за такої економії вона його наповнила знову. Я розлучилася після чотирьох років шлюбу.

Але через сім років ми знову зійшлися з чоловіком. Це вже окрема історія.

КІНЕЦЬ.