Коли ми з колишнім чоловіком кілька років тому жили з бабусею, я думала, що така поведінка є рідкістю. Їй вже 80 років. Із ложкою інцидент був, бабуся думала, що колишній чоловік здав її на брухт! Смішно, звичайно, але тоді було сумно.

Я викинули пемзу стару, тому що вона її не мила, і камінчик став дуже неприємно пахнути, так вона сказала, що викине мій паспорт, якщо я її речі викидатиму. Контролювала кожну дрібницю, могла прямо посваритися через те, що я взяла сковороду для смаження більшу за розміром, ніж вона для цієї мети взяла.

Потім дійшло до того, що дитині почала говорити, що ми погані батьки демонстративно, щоб я чула. Багато дуже неприємного було, зараз можу прийти в гості підлогу помити їй, або за продуктами сходити, але чесно кажучи, жодної зайвої хвилини не бажаю з нею знаходитися.

Хоча якщо рідко приходити, вона гидоти не каже, знає, що піду одразу, якщо почне гнобити. А вона так надихається, коли гидоти каже, це бачити треба.

Намагається двері відчинити і висловлювати свої претензії, напевно, сподіваючись, щоб сусіди почули та підтримали. Але зараз усім байдуже, не розуміє що це не радянський час.

Добре ще, коли живеш окремо, і звичайно якнайдалі, але вона і зараз дивиться якусь програму і дзвонить мені, наприклад, показали, як мати доньку школярку голодом заморила, вона каже що я така ж. Хоча у моєї дитини зайва вага (думка лікарів, не тільки моя), але при цьому її навіть просто обмежити неможливо, вона сама собі може і приготувати щось жирне, і купити на кишенькові гроші.

Загалом, також втручатися намагається у все, як вважає з найкращих спонукань. А молодшому братові віддала гроші, які відкладала на похорон, сподіваючись, що він збереже, але він їх витратив, машину лагодив тощо. І все одно бабуся цінує його.

КІНЕЦЬ.