Після розлучення батьків ми з сестрою та мамою залишилися жити в однокімнатній квартирі. Сестра молодша за мене на два роки, мама завжди любила її більше, або мені це просто так здавалося.

Може, ще тому, що я схожа на батька, а вона на маму. Я пішла працювати, щоб допомогти мамі, а сестра після школи на вимогу мами вступила до університету.

Спочатку на бюджет потім перевелася на платне, оскільки стояло питання про відрахування. Перший конфлікт стався через те, що я відмовилася платити за навчання.

Мати сильно засмутилася, почала дорікати мені за черствість і егоїзм, сказавши, що це вигідно нам усім, оскільки, маючи диплом, сестра зможе в майбутньому забезпечити не лише себе, а й нас.

Але сестра не горіла бажанням вчитися, розважалася на дискотеках, змінювала хлопців, говорила, що таким чином шукає найкращий варіант для заміжжя. І одного разу оголосила, що чекає дитину.

Потім виявилося, що батько дитини не визнає і одружуватися відмовляється. Так ми опинилися в одній кімнаті ще з маленькою дитиною.

Життя здавалося мені суцільним пеклом, дитина постійно плакала, сестра не поспішала за нею доглядати, постійно хотіла спати. Скінчилося тим, що мама сказала, що тут нам усім тісно, і що я повинна шукати собі квартиру.

Я не кажу вже про те, що я прив’язалася до племінника, але для мене було дуже прикро, що я виявилася зайвою у своїй сім’ї, яку ще й забезпечувала. За місяць я з’їхала, пообіцявши собі спілкуватися з рідними якнайменше.

Щоб заповнити душевну порожнечу, я знайшла підробіток, і думати про все це не було часу. Мрія вчитися мене не покидала, і я почала відкладати гроші.

В цей час з’явився батько, подзвонив мені і дізнавшись, що я живу на орендованій квартирі, запропонував переїхати до нього. Вони з бабусею мешкали в іншому місті.

Коли я сказала про це мамі, вона звинуватила мене в зраді, і заборонила не те щоб їхати до батька, а навіть спілкуватися з ним.

Але все обміркувавши, я вирішила, що мене тут нічого не тримає, а там і житло є, і можливостей більше, столиця все-таки, як ні як. Та й не почуваюся з мамою та сестрою близькими родичами, я для них завжди була на другому плані.

І ось я збираюся їхати, але не знаю, як сказати про це матері, розумію, що можу втратити її назавжди, оскільки вона точно не пробачить мені такого кроку.

КІНЕЦЬ.