Ми були звичайною родиною. Я у батьків одна дитина і ні в чому не потребувала. Тато працював далекобійником і одного разу його забрала дорога. І ось тоді стало зовсім скрутно.

Довелося мамі, аби підняти мене на ноги, обрати заробітчанський шлях. І вона поїхала, а що було робити, якщо на зарплату вчительки нам було не прожити – ні на їжу, ні на одяг чи інші життєві потреби не вистачало.

Отже, вже багато років моя мама живе й працює в Португалії, а мене з 13 років виховувала бабуся. Мама нас забезпечувала. Мені з бабусею було комфортно, я ні в чому не потребувала.

Але все змінилося. Мені зараз 27 років, але я не заміжня і вимушена жити з бабусею. Вона злягла. Мама платить мені за догляд за бабусею, але я вже ніяких грошей не хочу.

Ліпше би я пішла на роботу, побудувала особисте життя чи поїхала до мами. Але бабуся відмовляється категорично від будь-якої іншої доглядальниці. В Португалію теж не поїде.

Я прошу маму оформити бабусю до спеціалізованого приватного закладу, але мама умовляє почекати і побути біля бабусі, віддати їй данину, адже це не вічно, а я ще, мовляв, молода, і з власною родиною можна почекати.

Мама мені платить 1000 євро на місяць. Але бабуся забирає енергії і син на більше. хочу все-таки відмовитися або ж нехай мама платить як мінімум дві тисячі євро.

Бабуся стала дуже не проста у спілкуванні і завжди говорить, що в неї є тільки я. Попри свій стан, вона все намагається контролювати щохвилини, сховатися не вийде, навіть якщо я засиділася у ванній кімнаті з телефоном, щохвилини чуєш слова: Що там можна робити? Ти там жива?  Все добре?

Зараз моя бабуся, як я вже сказала, стала лежачою, і я змушена бути бяля неї за 1000 євро в місяць. Бабуся вередує з будь-якого приводу, і їй чужа доглядальниця не подобається, зокрема тим, що ходить по квартирі і не повідомляє їй куди і навіщо, не звітує їй, на відміну від мене. Я ж слухняна й добра дівчинка.

Бабуся каже, що все має бути тільки як вона скаже, що вона господиня і все буде контролювати. Я навіть кави не можу без її дозволу випити на кухні в спокої. Хоч раніше вона такою не була.

Моїй бабусі будь-яка нянька буде не така, я це прекрасно розумію. Все, що для неї роблять – це не так, бо це робить не вона особисто. Навіть якщо я щось роблю, я постійно в чомусь винна, і я вже так не можу більше.

Як бути з такою бабусею? І що далі робити, я не знаю. Вона не дає спокійно жити ні собі, ні мені, ні мамі, якій постійно дзвонить в Португалію, не рахуючись з тим, що мама на роботі і може бути зайнята.

І от я повторюся і дуже хочу почути сторонні поради. Мама платить мені за догляд за бабусею, але я вже ніяких грошей не хочу.

Я би краще пішла на роботу, побудувала особисте життя чи поїхала до мами. Але бабуся відмовляється категорично від будь-якої іншої доглядальниці. В Португалію теж не поїде.

Я прошу маму оформити бабусю до спеціалізованого приватного закладу, але мама умовляє почекати і побути біля бабусі, віддати їй данину, адже це не вічно, а я ще, мовляв, молода, і з власною родиною можна почекати.

Мама мені платить 1000 євро на місяць. Але бабуся забирає енергії і син на більше. хочу все-таки відмовитися або ж нехай мама платить як мінімум дві тисячі євро. Чи права я? Якби вчинили ви?

Джерело