Я не знаю, як мені вчинити. Деякий час я не працювала взагалі, займалася хобі та будинком, але у чоловіка почалися проблеми, і я знайшла роботу. За місяць.

Мені здалося, що це дуже довгий термін для пошуку. У кілька дуже бажаних місць не взяли, від кількох місць відмовилася сама.

І ось, наприкінці пошуків, я погодилася на перше, що попалося. Сама діяльність мені добре знайома, я з такого починала, тож швидко влилася в роботу.

Компанія виявилася маленькою і занадто сімейною. Бос мені подобається, з ним працювати легко, ми одне одного розуміємо, тому що вивчали одні й ті самі речі.

Але решта колективу та його партнери мене бентежить. Всі вони дружать або є родичами, а я людина з вулиці.

Раніше я не була уразливою. Навпаки, у минулих компаніях була сміливою, а тут усе по-іншому. Я себе просто сірою мишкою відчуваю.

Мої питання часто ігнорують, цілий місяць жартують на тему моїх уподобань, зауважуючи, що ми дуже відрізняємося і не спрацюємося. І мені якось прикро, я розчавлена щоранку.

Я чути та бачити їх не хочу. Раніше я працювала з творчими людьми, які не мали особливих рамок, і вони мало до чого ставилися упереджено.

А тут у людей вже є свої життєві установки, на кшталт свої-чужі, незважаючи на те, що їм немає і 30 років. Загалом, при цьому мені запропонували укласти договір, привезти паспорт.

І я не хочу. І не знаю, що їм сказати.

Я готова спробувати попрацювати, але не впевнена, що це триватиме навіть півроку. Вони жахлив.

Самі не знають, що і де у них лежить, цілими днями сміються, ніби все чудово працює, та й явно косо на мене дивляться. Мені ще ніколи не доводилося вигоряти за 1 місяць.

І я не знаю, надіслати їх у понеділок до біса чи ні. Чоловік ніби не повинен сказати, що я нахабніла, він бачив, як я останній тиждень затримувалася на 2-4 години, бо ніяк не могла достукатися до колег і дізнатися необхідну мені інформацію, якої ніде немає, щоб виконати план дня.

Але мені здається, що це виглядає по дурному. Адже бувають і гірші роботи, важчі.

А я через колег засмучуюсь. Але при цьому мені здається, що мене хочуть вижити.

КІНЕЦЬ.