Мені 42 роки, дружині 39. Як і в багатьох історіях прочитаних дізнався про багаторічну зраду.

Все як у всіх – сльози, сварки, дружина у ногах. До речі, це було півтора роки тому.

На даний момент усі люди змінилися кардинально. Може, у це важко повірити, та й сам я не зовсім розумію, як таке може бути.

Дружина стала зовсім іншою людиною. Працює не шкодуючи себе, утримує сім’ю майже повністю.

Жіноча зарплата не висока, доводиться додавати, але решту мого заробітку вона не питає. Можу витрачати на власний розсуд.

Раніше сімейний бюджет складався на 80 відсотків із мого заробітку. За моїм здоров’ям стежить, а на своєму заощаджує.

Тут, звичайно, мені сильно дісталося. І ось зараз зрозуміти не можу, стільки років ноги витирала, обговорювала наше життя з іншими чоловіками.

Був навіть випадок, що лякала мене своїм каратистом, та я тоді не зрозумів, думав вона про брата говорить. Не здивуюся, якщо хотіла прибрати зі свого життя мене, але це лише припущення.

Звідки така зміна я і тоді був батьком наших двох синів? Раніше і сил було більше й можливостей.

Вона чудово знає, що її не пробачу, і не довірятиму. Не знаю, що й думати.

У мене нічого немає, щоб відібрати згодом усе спільне. Та я б і не претендував на квартиру, адже дітям потрібне житло.

Дружина про це знає, але чомусь не допомогло це. Зараз я вже прийшов до тями, але іноді розслабляюся.

Така дружина – мрія будь-якого чоловіка. Вона купила великий телевізор влітку, щоб я дивився футбол. Постійно звітує за вільний час та за робочий.

Вільного часу у неї і немає, сім’ю утримувати не просто, я це знаю. Дивлюся на неї шкода по-людськи, бо мати моїх дітей.

Та в цій ситуації всіх шкода, і дітей, і себе і родичів їм теж добре дісталося. Наскільки я розумію, дружина всіма силами хоче виправити те, що наробила.

Невже совість, яка так довго спала, прокинулася. Багато разів чув, що люди не змінюються.

Написав, як умію. Хотів запитати людей як би ви далі себе повели.

Порад типу, піди, куди очі дивляться, одружуйся з молодою, відкрий свою справу, і стань мільйонером, мені давати не треба, у мене так точно не вийде. Я звичайний водій.

КІНЕЦЬ.