Невістка знову заборонила мені до них приїжджати, а мені так прикро, що навіть не знаю, як правильно в цій ситуації вчинити – хоч плач, а сину не хочу нічого розповідати, бо боюся втручатися в їхні стосунки, щоб не нашкодити.

Нещодавно у сина з невісткою друга дитина народилася, так я внука бачила один раз на хрестинах, і то лише в церкві, бо в ресторані молоді вирішили нічого не робити, і додому нас теж не кликали, ми всі просто порозходилися, так що дитину я одним оком лише і бачила. А мені ж цікаво, я – бабуся. А що може бути миліше для бабусі, ніж внуки?

Та невістка мене не злюбила з самого початку, хоча живуть вони уже майже 7 років, і так за весь цей час і не змінила свого ставлення до мене, хоча я і дуже стараюся.

Син у мене один, і коли він вирішив одружитися, я віддала молодятам свою квартиру, а сама переселилася в будинок в селі. Дім цей мені у спадок дістався, в ньому багато років ніхто не жив, і зрозуміло, щоб він потребував капітального ремонту.

Син з невісткою обіцяли, що все зроблять як належить, але далі обіцянок справа не пішла. Я переїхала в дім без ремонту, без зручностей, і вже 7 років так живу, а молоді навіть не думають мені допомагати.

По своїй натурі я доволі добродушна і терпелива, і навіть якщо щось і не так, то я змовчу, стерплю, аби лише все було добре, але щось нічого не допомагає. Начебто, ми з невісткою і не сваримося, але вона постійно тримає мене на відстані. Завжди демонстративно мене не помічає, не спілкується зі мною зовсім – привітається, і йде в свою кімнату, от тобі і вся гостинність. Тому і  зустрічаємося ми дуже рідко.

Я в якомусь незрозумілому стані – і до внуків не ходити не добре, і приходити, щоб на тебе невістка косо дивилася – теж погано. Щоб хоч якось налаштувати невістку на позитивне ставлення до себе, я поступилася молодим своєю квартиру, а сама поїхала в село, хоч розуміла, що цим я позбавляю себе багатьох зручностей.

Спочатку я до них часто приїжджала у гості. З появою першого онука мені зовсім не хотілося в село. Приїжджала з гостинцями, але догодити невістці не виходило.

А потім раптом я дізналася, що невістка проти моїх частих візитів до них. Вона мені так прямо і заявила, що я їм заважаю жити. Каже, що я набридла з візитами, тож заборонила взагалі приїжджати. Виходить, що невістка практично вигнала мене із її власної квартири.

У результаті, тепер я приїжджаю до них лише іноді і завжди повертаюся останнім автобусом. Якщо виникає потреба переночувати в місті, щоб вирішити якісь питання, то залишаюся у подруги. Ось так негарно виходить.

Сусідка якось не витримала, і каже, що сама хоче розповісти все моєму синові, бо він не знає. Але боїться бути крайньою, бо син забере відразу мене назад до себе, а там невістка незадоволена. Навіщо всі ці клопоти? Але сусідка таки вважає, що я роблю неправильно, син повинен знати, що з матір’ю відбувається.

А яка ваша думка? Як правильно вчинити?

Джерело