Валентина стояла і дивилася, як її чоловік, обіймаючи молоду дівчину, вів її до службової машини. Дівчину вона знала. То була нова секретарка Люба. На чоловіку незважаючи на холод, було розтебнуте пальто, яке вона вранці з любов’ю чистила.

– Застебни, занедужаєш, – мало не сказала вона. Але кому у горлі заважав вимовити хоч звук.

***

– Валя, мені запропонували підвищення. Як думаєш, погодитися?

– Запитав Михайло.

Вони, як завжди, вечорами сиділи на дивані і розмовляли. Це був їхній найулюбленіший час. Діти спали за вікном темно, а їм так тепло разом.

– А сам ти цього хочеш, коханий? – Запитала Валя з прихованою гордістю.

– Ну звичайно. Це ж стільки можливостей. Свій кабінет, секретар, цікаві проекти, – з натхненням відповів чоловік.

– Ага, а ще секретарка, – хихикнула Валя.

Він міцно обійняв її.

– Ну що ти, люба. У моєму серці тільки ти!

Валя блаженно прикрила очі.

– Мені дали два дні на роздуми, – сказав Михайло.

– Ну раз ти цього хочеш, чому одразу не погодився? – здивувалася вона.

– Він примружився, – запам’ятай, Валя, у таких справах не можна відразу погоджуватися.

Подумають, що ти…Це не важливо. Не думай про це. Ох і заживемо, Валю. Купимо тобі все, що хочеш, на море з’їздимо, – мріяв Михайло.

***

І ця розмова була лише два місяці тому. І за цей час не те, що моря, Валя чоловіка майже не бачила. То в нього відрядження, то зустріч із партнерами до ранку. То просто приходив за північ і одразу спати.

А сьогодні вона хотіла зробити йому сюрприз. Запросити до ресторану з нагоди премії, яку нарешті дали на роботі. Красиво одягнулася, причепурилася, а тут.

Вона повільно пішла тротуаром, закутавшись у шарф. Ноги зрадливо не несли, і вона сіла на першу-ліпшу лаву.

Їх з Михайлом доля ніби навмисне стикала лобами. Навчалися вони в одному місті, але у різних інститутах. Вона у педагогічному, він у політехнічному.

Вперше вони зустрілися, коли вона поїхала додому на канікули. Вона забарилася зі своєю сумкою і останньою зайшла в тамбур. Провідниця невдоволено щось пробурчала.

– Он ще один – гукнула вона, коли підніжка була прибрана і потяг почав рух. Хлопець біг пероном і махав рукою.

– Давай швидше, – гукала провідниця і вони з Валею буквально підняли його у вагон.

– Дякую, дівчата, – душевно сказав він. Почервоніли обидві. Валя, бо хлопець був гарний. Провідниця, якій було далеко за п’ятдесят від задоволення.

Тоді вони навіть не познайомились. Валя пішла на своє місце, він на своє.

Друга зустріч була на сумісному вечорі відпочинку. Валя дивилася на нього на всі очі, мріючи про танець з ним. Але він її, напевно, не впізнав і фліртував з іншими.

А фатальна для обох зустріч трапилася на міській ковзанці. Валя, яка погано каталася і тільки вчилася, не втрималася. Михайло її підхопив. Допоміг їй підвестися і нарешті вони познайомились. Він довго з жартами вчив її триматися на льоду, а потім проводив до гуртожитку.

Спочатку, як він потім зізнався, Валя здалася йому нудною та непривабливою. Всі його колишні були яскравими та балакучими. Тільки з ввічливості він запросив Валю в кіно.

Валя після фільму стала менш сором’язливою і виявилося, що вона багато знає та вміє слухати. І Михайло нарешті розглянув, яка вона насправді, і закохався. А потім і одружився, адже таких дівчат не залишають.

Весілля було веселим. Справляли його по сільському в селі, де жила Валя. З короваєм і всім іншим.

Спочатку було важко, оренда квартири, навчання. Згодом перша вагітність Валентини. Їй довелося взяти академ. Але було головне, любов і підтримка одне одного.

Це потім він влаштувався на завод, отримали квартиру. Валя народила другу дочку. Одночасно закінчила інститут заочно. Діти підросли, Валя вийшла на роботу. Грошей побільшало. Не розкіш, звичайно, але як у всіх. До того ж Михайлу пощастило і його почали просувати.

***

Валя прийшла додому. Дівчата зустріли її, поцілували і пішли до своєї кімнати. А вона? Довго сиділа у ванній, думаючи про те, що робити далі. Нашвидкуруч приготувала вечерю і вперше лягла спати, не чекаючи чоловіка.

Майже всі сім’ї стикаються зі зрадами своїх других половин. І коли вранці Михайло зав’язував краватку на бездоганно випрасуваній сорочці, вона запитала.

– У тебе інша?

Він не став заперечувати, бо завжди вважав себе чесною людиною, і відповів:

– Так, але там для іміджу, зрозумій…

Вона довго мовчала, а потім тихо запитала:

– Ти більше мене не любиш?

І була пауза, яка і вирішила все. Вони розлучилися.

Тепер вони мешкають окремо. Валя з дітьми, а він? У нього, за словами дочок, які з ним зустрічаються, змінюються жінки.

Валя так само працює в школі. Замість щасливої ​​жінки, вона перетворилася на просто жінку, зі скорботною складкою на лобі.

А Михайло якось вмить постарів, все більше «гуляє» і іноді сумує за їхніми посиденьками з колишньою дружиною вечорами. Коли діти сплять, надворі стемніло, а разом так тепло.