Я не витримала і на вихідних, коли йшла до сина в гості, захватила з собою всі його шкільні грамоти і нагороди з олімпіад. Також в папку зложила і всі табелі з першого і по одинадцятий клас. Нехай Віка подивиться, якого розумного чоловіка відхватила і нехай його цінує. Але якщо чесно, я на ці “докази” більше надій подавала. “Ви що, досі цей мотлох зберігаєте?” Може для неї це і мотлох, а для мене все життя
Я не витримала і на вихідних, коли йшла до сина в гості, захватила з собою всі його шкільні грамоти і нагороди з олімпіад. Також в папку зложила і всі табелі з першого і по одинадцятий клас.
Нехай Віка подивиться, якого розумного чоловіка відхватила і нехай більше на нього не бурчить. Але якщо чесно, я на ці “докази” більше надій подавала. Стоїть моя невістка на своєму і крапка.
В нас з чоловіком, що дочка, що син, дуже розумні вдалися. Наталочка працює лікарем в обласному центрі, і зять також медик, а ось син в нас доктор наук.
Дуже добре знає наш Ромашка математику та фізику. Працює мій Ромашка викладачем в ліцеї. Але якщо я, чоловіка вже з нами немає, сином і дочкою дуже горджуся, то невістка всім незадоволена.
Я б ще розуміла, якби Віка якимось професором була, але ж ні, невістка навіть університет не закінчила, бо передумала вчитися на юриста. А там, хто його знає, може і прогнали.
На даний час Віка дома підробляє. Вона майстер манікюру, а несе себе так, ніби директор школи. Може в місяць і виходить в неї більша зарплата за чоловіка, але це не означає, що тим йому можна потикати.
Я розумію, в неї багато своїх клієнтів, також Віка пішла на курси ще й по бровах чи віях, я в тому не дуже розуміюся.
Ну заробляєш ти більше, то сиди собі тихенько, але ж ні, то треба кожного разу тим мого Ромашку “колоти”. Син мені не жалівся, але ж я то на свої очі бачу, коли до них приходжу.
Одного разу Віка так взагалі сказала, щоб той розраховувався і їхав на заробітки, бо там більше платять.
В них двоє дітей, своя квартира, яку син, до речі, купив ще до одруження. То цього вона не бачить. Я спершу мовчала, але в мене як в мами, болить душа за сина.
Він в мене дуже розумний, але, виявляється, щоб заробляти гроші великого розуму і не потрібно.
А недавно я в серванті перебирала папери і в руки потрапили всі зошити, нагороди і табелі Ромашки.
Ось я все і склала в папочку і вирішила невістці показати, щоб більше Ромашки не чіплялася.
Але вона подивилася на все це, як на сміття. А потім так і сказала: “А ви що, досі цей мотлох зберігаєте? Та вже давно пора б місце на поличці звільнити. Вже радійте балам онуків, а не тим, що вже давно минуло”.
Минуло то минуло, але набутий розум залишився і такого чоловіка потрібно цінувати. Але це не про мою невістку…
А як би ви реагували на таку поведінку невістки?