Ця реальна історія сталася багато років тому і, чесно кажучи, я дуже пишаюся собою, що так швидко та вдало все вирішила. Отже, час дії – середина 90-х.

Велика, нещодавно розселена комуналка, в якій ми почали наводити порядок. Ми — це я (у мене свій бізнес, що відмінно йде), моя дочка від першого шлюбу (їй 5 років), мій другий чоловік, як тоді казали бізнесмен, старший за мене на 16 років і його син від першого шлюбу, 19-річний красень-студент, якому гормони просто не дають спокійно жити.

Ні, мабуть, усіх одразу розчарувати — роману із сином у мене не було. Щоправда, кілька тарілок довелося таки розбити, зате всі спроби до мене чіплятися моментально закінчилися. І ось у нас гості.

Ділові партнери мого чоловіка з дружинами (люди солідні, сімейні, вони тут ні до чого). Компаньйон мого чоловіка, його шкільний товариш і хороший друг з молодою (ще молодша за мене) дружиною — дівчинка з провінції, сором’язлива, господарська, на диво скромна, чоловік ставився до неї як до чогось середнього прислугою та кімнатою собачкою.

Ні, звичайно, він її любив, балував, але дивився на неї зверху вниз і всіляко намагався на цьому наголосити. Назву їх Андрій та Маша.

Вечір вдався, настрій у всіх відмінний, народ оглядає квартиру, виходить покурити, потім ми знову збираємося за столом, і раптом Андрій питає: «А Маша де?». Я посміхаюся, говорю: «На кухні, здається». І розумію, що не тільки Маші, а й сина мого чоловіка ніде нема.

Дивлюсь у кімнаті сина – порожньо, біжу на кухню – нікого. Двері ванної зачинені.
Ситуація зрозуміла. Що робити?

Якщо правда відкриється, то не тільки чудовий вечір буде зіпсований огидним скандалом, а й дружбі прийде кінець, і репутація мого чоловіка постраждає, і його спільна робота з партнером, а значить, і саме існування фірми буде під загрозою. Біжу в кімнату, шепочу Андрію: «Маша у ванній, порвала колготки, я їй дала свої, зараз переодягне і прийде».

Біжу на кухню, загортаю лід у рушник, встаю на варті під дверима і молюся, щоб ніхто не прийшов у цей далекий куточок. Двері трохи відкрилися, висовується голова сина, майже одночасно я чую кроки Андрія.

Гучно кажу: «Іди звідси, я сама їй допоможу», кидаюся у ванну, суну Маші в руки рушник з льодом і шепочу: «Прикрий обличчя задоволене, дурепа».

Відкриваю воду, в той же час на порозі з’являється Андрій. Повертаюся до нього: «У Маші йде кров носом. Чи часто це у неї буває? Допоможи мені відвести її до спальні».

Вечір був врятований, бізнес теж, на місці Маші, коли вона розповіла мені, що вона терпить від чоловіка, я б помстилася не один раз, а тисячу. Потім Маша від Андрія пішла, не останню роль у цьому зіграла я, він, не знаючи цього, скаржився нам: «Я їй все купую, а вона…».

Старий розпусник, який сподівався, що дружина буде мовчазною рабинею! До речі, Маша, йдучи, взяла лише свої речі, дівчинка виявилася не тільки старанною, але й розумною, зараз вона чудово живе в США.

Син чоловіка гуляв ще кілька років, потім став розсудливим. Одна з його подруг стала новою дружиною. Бажаю йому не дуже гіллястих рогів. І що, панове правдолюби як, на вашу думку, я мала вчинити?

КІНЕЦЬ.