Коли я дізнався від сестри, що моя дочка виходить заміж, мене охопило сум’яття. Рано-вранці я відвідав свою колишню дружину, і радість на її обличчі була безперечною. Вона тепло зустріла мене, навіть запропонувала домашні вареники з вишнею, які я з радістю покуштував.

Під час цього візиту я передав їй конверт з грошима на весілля нашої дочки, хоча вона згадала, що молода пара має намір покрити витрати самостійно. Мій внесок таким чином пішов би на подарунок,

хоча моя колишня дружина ще не визначилася, що саме купити. Спостерігаючи за нею, я не міг не відзначити її знову набуту молодість.

Здавалося, моя відсутність принесла їй щастя. Це усвідомлення прийшло до мене, коли я помітив зміни у квартирі та наявність предметів, включаючи чоловічий рюкзак та черевики, що свідчать про те, що вона почала жити далі, причому на всю котушку.

Наявність елітної косметики та зміни в інтер’єрі ще яскравіше говорили про її нове життя без мене. Поки я намагався перетравити ці зміни, телефонний дзвінок перервав нашу трапезу.

Я почув уривки розмови про шопінг та перенесення поїздки на море.

Повертаючись додому, я відчував змішані емоції, розмірковуючи про те, як ми колись проводили час у родинному колі, і запитуючи про свій нинішній стан незадоволеності, навіть такою простою річчю, як відсутність домашніх вареників.

Разюча різниця між моїм нинішнім життям і очевидним щастям моєї колишньої дружини змусила мене задуматися: що справді важливо у житті?

КІНЕЦЬ.