Одного разу я гуляла зі своїм дитятком у парку і зустріла знайому жінку. Олена колись дуже добре дружила з моєю мамою чимало років, а потім якось дороги наші розійшлися і ми зрідка бачилися з нею. Тому, коли вона мене побачила, відразу стала розпитувати, як ми, як нам живеться, як справи.

Я була там з коляскою і поки ми гуляли і вона все у мене розпитувала про життя, то потім стала вчити мене, як мені краще жити потрібно в родині, щоб щасливою бути.

“Ось хочу тобі сказати! – говорила мені пані Олена. – Ти колись ще зрозумієш, що я була права, та пізно буде тоді, тому обов’язково прислухайся до моєї поради зараз і не думай ігнорувати мої слова.

Тепер у тебе дитина є, а це відповідальність велика, повір. І ти просто зобов’язана думати про неї. Свої гроші, які маєш, про які не знає чоловік, у тебе повинні бути завжди.

Хтозна, як там в житті далі складеться у тебе. Візьми собі за правило і відкладай при кожній нагоді, як тільки вона у тебе з’явиться. Хоч по сто гривень, хоч по п’ятдесят. А як трішки грошей відкладеш, так зразу відкривай рахунок, відсоток буде у тебе дуже добрий. Будеш відчувати себе впевненіше, а так з часом і гарна сума у тебе збереться”.

“Ой, тіточко, Олено, та з чого мені збирати і відкладати гроші. Ти ж знаєш, я в декреті, працює лише один мій чоловік зараз. Утримує один нас з дитиною сам у такі важкі часи та ще й кредит платить, на двох роботах працює з ранку до вечора.

Вчора он о шостій годині ранку з дому пішов, о дванадцятій годині ночі повернувся. А в суботу встав швиденько знову ні світ ні зоря і побіг на підробіток, навіть вихідних нормальних немає у нього, втомлюється дуже.

Дитячі виплати у нас, які я отримую кожного місяця, всі до копійки пораховані, і всі в справу йдуть, а інших доходів у мене немає. Заощаджуємо й так, на чому тільки можна. Які вклади, про що ти! Нам би кінці з кінцями звести”, – відповіла я відразу тітці Олені.

“Знаєш, що я тобі зараз скажу? При будь-якому доході можна примудритися копійку якусь приховати! Просто хитрішою потрібно треба бути!

Чоловіки вони зазвичай не такі хитрі, як тобі здається, там можна приховати копійку якусь, там вигадати щось, там зекономити, а там збрехати. Чоловіки зазвичай в цінах абсолютно не орієнтуються. Щось там вигадуй йому, а собі гроші збирай, щоб він нічого не знав про них”, – тітка стояла на своєму непохитно.

“Але ж так не можна. Нам комуналку потрібно було велику суму віддати. І ще борги за попередній місяць потрібно віддати було. Ну не можу я десь відкладати гроші, приховувати щось, щоб чоловік не знав мій. Він все для нас, на роботі обідає через раз, підробітки постійно шукає. Я не можу так вчинити з рідною людиною”.

“Ну все з тобою мені тоді ясно, ти не вмієш дивитися вперед і думати про майбутнє своє і майбутнє своєї дитини. Все віддала і сидиш без копійки.

Ну як ти не зрозумієш, не можна так жити з дитиною, ні гроша за душею не маючи. А якщо чоловік завтра іншу знайде і подасть на розлучення? Що ти робитимеш тоді? Ти думаєш, що твій чоловік так не зробить? Повір, так думають багато жінок, але розлучень зараз дуже багато. От якщо не послухаєш зараз мене – все життя потім шкодуватимеш”.

Потім ми розпрощалися і пішли кожна своєю дорогою, тітка Олена пішла, а я замислилася. Можливо вона цілком права, можливо всі жінки так роблять у наш час. Але я кохаю свого чоловіка, довіряю йому. Я просто не можу так зробити?

Тиждень минув з дня нашої розмови, а я досі тепер про це думаю. Можливо, тітка Олена мала рацію і мені відкладати гроші для себе? Чи багато жінок зараз мають свої гроші, про які чоловік не знає зовсім?

Джерело