Уже кілька днів Павло приходив додому пізно, навіть не вечеряв, бо казав, що не голодний, і йшов спати. А коли Світлана питала його, що з ним, то він відповідав, що останнім часом має багато роботи.

Але ж серце дружини завжди відчуває, коли щось не так, і цього разу Світлана таки була впевнена, що чутки про те, що у її чоловіка є інша жінка – не безпідставні. З Павлом вони прожили довгих 30 років, одружилися молодими, ще коли двоє були студентами медичного інституту.

Світлана синочка народила, пішла в декрет, і стала займатися домом, дитиною і чоловіком, а у Павла, тим часом, справи пішли вгору, починав він з звичайного лікаря в міській лікарні, а зараз став головним лікарем в центральній обласній лікарні.

Світлана ж влаштувалася у місцеву поліклініку, на пів ставки, бо насамперед, дбала про чоловіка. Зранку вона прокидалася і готувала йому смачний сніданок.

Ввечері вдома на Павла завжди чекала смачна вечеря. Світлана завжди ретельно дбала і про зовнішній вигляд чоловіка, сорочки у нього завжди були чистими і напрасованими, та вона навіть його взуття щовечора сама мила і вичищувала до блиску.

“Павло між люди ходить, він має гарно виглядати”, – казала собі Світлана. Про себе ж вона завжди думала в останню чергу, бо спочатку мав бути чоловік і син, а потім вже вона сама.

Син виріс, як і батько, вивчився на лікаря, одружився, і пішов жити окремо, в квартиру, яку йому придбав Павло. Сам Павло після цього все більше став віддалятися від дружини, бо колись вони ще хоч про сина разом дбали, а відколи він пішов з дому, то спільних тем у подружжя вже й не було.

Світлана підозрювала, що у чоловіка є інша жінка, бо він приходив додому пізно, постійно тримав свій телефон в руках, а якось вона побачила сліди від помади на комірці його сорочки. Та вона вперто гнала від себе сумні думки. “Якби у Павла була інша жінка, він би пішов до неї, але ж він продовжує жити зі мною”, – заспокоювала себе Світлана. Та серцем відчувала, що це не так.

В той вечір Павло прийшов пізно, але Світлана ще не спала. Він глянув на неї, і сухо повідомив, що завтра він подає на розлучення, адже давно має стосунки з іншою жінкою.

– А як же я? Ти ось так просто перекреслиш 30 років нашого сімейного життя? – запитала Світлана.

– Ти прожила добре і спокійне життя зі мною, ні в чому не потребувала, через мене люди і тебе поважали, так що тобі гріх на щось скаржитися, – самовпевнено сказав Павло.

І додав, що без нічого він Світлану після розлучення не залишить, і що він уже придбав для неї однокімнатну квартиру неподалік від поліклініки, де вона працює.

– Павле, а може ти ще передумаєш? – з надією запитала жінка.

– Ніколи! Я вже все вирішив! – твердо відповів чоловік.

Світлана після розлучення поїхала за кордон, у Францію. Вона вирішила, що і в 50 ще можна почати життя спочатку. Та навіть вона не сподівалася, що доля ще так круто заверне. В Парижі у неї закохався один чоловік. Вона працювала у Франсуа, і він не міг не помітити не лише її дивовижної вроди, але і щирої, чистої душі.

Зустрілися Світлана з Павлом випадково, через 10 років. Світлана йшла по вулиці, міцно тримаючи чоловіка за руку. Виглядала вона дуже щасливою. А у Павла справи пішли не вельми. Молода дружина його кинула, і забрала в нього значну частину його майна. На роботі теж почалися проблеми, і його звільнили з посади. Таке враження, що після розлучення у нього почалася чорна смуга.

– Світлано, а може ти ще повернешся до мене? Я все пробачу, – підійшов до Світлани Павло.

– Ніколи. Двічі в одну річку не ввійдеш, – спокійно відповіла Світлана.

На щастя колишньої дружини Павло дивився з заздрістю, він, нарешті, зрозумів, що втратив.

Джерело