Ну “Плюшкін” в цій ситуації відпочиває. В будинку моя свекруха нічого не міняє і не викидає. “Як диван новий? Та ми ж за цим з чоловіком скільки в черзі простояли”. І спробуй щось цій жінці докажи. Вона не буде на обновки гроші тратити. Те саме стосується і пакетів, які вона по десять раз перепирає і знову використовує. А недавно я мала необережність викину скляну баночку з-під соку. Свекруха ж це помітила, бо рилася у смітнику.

Ми з чоловіком поки живемо в його батьків. Ми вирішили ненадовго там залишитися, поки не назбираємо на свою квартиру, але щось це недовго вже затягнулося.

Батько чоловіка, Степан Іванович, хороша людина, він частенько дома не буває, бо далекобійник, тому в нас з ним нормальні стосунки.

А ось мати чоловіка, Галина Ігорівна, схоже трішки не в порядку з головою. На мою думку в неї явний cиндpом Плюшкіна.

Квартира в них аж пахне духом СРСР, і меблі, і фарбування стін, ще з тих часів. Новий сервант вони не хочуть, бо колись довго за ним стояли в черзі, заново помалювати стіни вони не хочуть, бо й так їм добре. Мене, звісно, таке не влаштовує, але нічого зробити з тим не можу.

Єдиний раз, коли в тій сім’ї змінилася хоч б одна деталь в інтер’єрі, це коли рідний брат свекрухи віддав сюди диван. Хоч він був не новим, але все одно краще від того, що там знаходився. Але більше Галина Ігорівна і не планує змінювати обстановки.

Не хоче жінка тратити на це гроші, адже на її думку, цього й так на той світ не забереш, тож можна пожити і в таких умовах.

На додаток до того Галина Ігорівна не хоче викидати навіть пакети, вона їх пере вручну і ще раз використовує. Жодну баночку, жодну пляшечку не можна викинути, без узгодження зі свекрухою.

Я намагалася і з цим змиритися, але погодьтеся, важко перевчитися, особливо якщо до цього все життя робила інакше.

І ось нині приходжу я додому, навіть не могла й подумати, що щось буде погане. Аж тут Галина Ігорівна з порогу починає на мене вигукувати. Виявилося я машинально викинула, якусь скляну пляшечку з-під соку, яких в нас і так цілий склад.

Але якщо для мене це просто пляшечка з соку, то для свекрухи це я вчинила великий гріх. Галина Ігорівна, поки мене не було, витягнула з смітника ту пляшку і вимила, а як тільки я прийшла то почала тикати мені нею в обличчя і називати марнотраткою, і взагалі не розумною людиною.

Щоб ви порадили мені робити? Невже з такою жінкою можна жити під одним дахом? Як би ви повелися в такій ситуації?

Автор – “АанГа”

Текс підготовлено на основі реальної історії спеціально для ibilingua. Фото лише для ілюстрації. Імена змінено. Передрук категорично заборонено! У вас є подібний досвід? Довірте нам свою історію!

Джерело